З Божого раю звізда засвітила,
Пречиста Діва Христа породила.

Як породила, світ розвеселила,
Лише Ірода дуже засмутила.

Смутився Ірод, що царем не буде,
Що тоє Дитя - на весь світ Цар буде.

Казав злим катам повсюди шукати,
Дволітні діти на смерть убивати.

По світі ходять дітей убивають,
Та кров невинну на землю зливають

Ангел небесний Йосифові каже:
Бери Дитятко, Матір Його также!

Йосиф старенький Ангела слухає,
Бере Дитятко в Єгипет втікає.

Тікали вони та й сліди зробили,
А тії сліди виноград зродили.

А злі катове по тій керві бродять
І Боже Дитятко нігде не знаходять.

Христа не вбили: Бог не позволяє!
А Діва Христу красну піснь співає:

Люляй, Сину мій, Ірод загибає,
За плач матерний Господь Бог карає.

Поганий Ірод загинув доволі,
А Діва з Христом на яснім престолі.

Ірод загинув, вороги скаменіли,
А Діва з Христом, як рожі леліють.

Леліють они, й будуть леліти,
Чей Господь зболить, що будем їх зріти.

Чей Христа ввидим, на тім яснім небі.
Слезно молім Го о каждій потребі.

Вінчуємо Вас тим Христом прекрасним,
Він нас вдарує в небі вінцем ясним.
До Христа Бога щиро помолімся,
І з тов колядов низько поклонімся,
Щоби нам зволив ту щасливо жити,
А по смерти з Ним вічно ся веселити.

Джерело:
Коляди церковні. Колядки, щедрівки і желання / Упорядник М. Кінаш. – Філадельфія: Друкарня при сирітськім домі у Філадельфії, 1923. – 167 с.