Коли на волю проситься сльоза,

Зника останній промінець надії,

Коли душа від болю зарида,

Ти притулись до серденька Марії.

Коли душа від болю зарида,

Ти притулись до серденька Марії.

Збагни, якого болю завдає,

Засліплена гріхом черства людина,

Стікають сльози з безсилених очей,

Бо через нас розп’яли Її Сина.

Стікають сльози з безсилених очей,

Бо я і ти розп’яли Її Сина.

Як прокрадеться сором, мучитиме страх,

Наважся, хоч би поглядом зустрітись.

Ти не побачиш докору в очах,

Лиш Мама можне так тебе любити.

Ти не побачиш докору в очах,

Лиш Мама може так всіх нас любити.

Від тоді, як постав гріх на любов,

Людина прагне в світі панувати.

Якщо ти хочеш бути так, як Бог,

Навчися так любити і прощати

Якщо ти хочеш, бути так, як Бог,

Навчися так любити і прощати.

Навчися так любити і прощати.