Святе Таїнство Подружжя – це нерозривний союз між чоловіком і жінкою, заснований Богом, який призначений для сумісного життя членів подружжя та народження й виховання дітей. Церква чітко дотримується власних принципів і приписів подружнього права для того, щоб зберегти стабільність, нерозривність і святість подружжя.

Передумовою укладення правосильного церковного подружжя є дотримання трьох загальних приписів: відсутність канонічних перешкод до вінчання; добра та непримушена воля взяти шлюб та додержання канонічної форми вінчання. Законно уділене і благословенне подружжя є нерозривним. Однак існує низка чинників, які можуть стати на перешкоді його дійсного встановлення, навіть якщо й були дотримані зовнішні церемонії.

У таких ситуаціях церковний законодавець передбачив спеціальну канонічну процедуру (див. нижче), яку хибно називають «церковне розлучення». Насправді йдеться про процес визнання недійсності церковного шлюбу . Під час цього судового процесу відбувається з’ясування обставин, за яких було укладене подружжя, вивчення фактів спільного проживання чоловіка і дружини і того, наскільки відповідально вони ставляться до взятих на себе подружніх обов’язків стосовно одне одного та своїх дітей, а також чи було дотримано канонічну форму вінчання. У разі недодержання принаймні одного з вищеперелічених пунктів подружжя визнають недійсним. Іншими словами, подружжя не існувало від початку, а тому чоловік і дружина вільні та можуть законно вступити в новий подружній союз. Або ж, навпаки, укладене раніше подружжя визнається дійсним - чоловік і жінка зобов’язані дотримуватися обов’язків, які випливають із його нерозривності. Отже, процес визнання недійсності церковного шлюбу – це один із передбачених церковним законодавцем процесів, за допомогою якого вірні християни, звернувшись до судового органу Церкви, можуть отримати підтвердження недійсності власного церковного шлюбу.

Процес визнання недійсності церковного шлюбу регулюють кан. 1185-1342 і кан. 1357-1377 Кодексу канонів Східних Церков (далі ККСЦ). Сам процес відбувається кількома етапами.

Усі матеріали, пов’язані з веденням процесу, є конфіденційними. Право доступу до інформації мають лише працівники трибуналу, які складають присягу про нерозголошення таємниці, і сторони, що беруть участь у процесі, або їх уповноважені.

Вступний етап

Консультація

Зазвичай, звертаючись до трибуналу з проханням визнати недійсним власне подружжя, зацікавлена особа не володіє інформацією, як саме слід діяти, щоб розпочати подружній процес. Для надання такої інформації в трибуналі присутній компетентний працівник, який консультує сторону, допомагає визначити підстави чи принаймні сумніви для оскарження подружжя, розповідає, які документи слід подавати і куди саме, у разі необхідності допомагає підготувати і заповнити позовну скаргу та інші необхідні документи.

Визначення компетентного трибуналу

Один із перших кроків, який належить зробити особі, котра звертається до трибуналу з проханням визнати недійсним власне подружжя, - це з’ясування, який саме церковний трибунал є компетентним і може вести процес. Згідно з кан. 1359 ККСЦ це може бути:


1) трибунал місця, де було укладено подружжя;

2) трибунал місця, де відповідач має постійне або тимчасове місце проживання;

3) трибунал місця, де позивач має постійне місце проживання. У цьому випадку необхідно отримати згоду судового вікарія (голови трибуналу) тієї єпархії, в якій відповідач має постійне місце проживання. Для надання такої згоди судовий вікарій повинен вислухати і врахувати думку відповідача;

4) трибунал місця, де фактично потрібно збирати більшість доказів. У цьому разі також необхідно отримати згоду судового вікарія (голови трибуналу) тієї єпархії, де відповідач має постійне місце проживання. Для надання такої згоди судовий вікарій повинен вислухати і врахувати думку відповідача.

Подання позовної скарги 

Позовна скарга в подружньому процесі – це юридичний документ, за допомогою якого зацікавлена особа (зазвичай позивач) звертається до компетентної церковної судової влади з позовом про оскарження дійсності подружжя і просить суд визнати подружжя недійсним. Отже, позовна скарга є основним документом для того, щоб розпочати подружній процес. Без її пред’явлення суддя не може розглядати жодної справи, оскільки не має на це законних підстав (див. кан. 1104, § 2 ККСЦ).


Позовну скаргу може подавати одна сторона (позивач) або обидві сторони спільно, якщо вони зацікавлені і мають намір оскаржити дійсність власного подружжя. Від імені сторони чи сторін у процесі може виступати уповноважена особа (взірець мандату уповноваженого можна отримати безпосередньо в трибуналі). Це, однак, не звільняє сторону чи сторони від обов’язку з’явитися до трибуналу за викликом судді.


Для того щоб церковний трибунал прийняв позовну скаргу, вона повинна містити такі дані (див. кан. 1187 ККСЦ):


1) вказівку, до якого судді подається справа і яка мета подачі позовної скарги.

Наприклад: Позивач звертається до судового вікарія Львівської архиєпархії УГКЦ з проханням визнати недійсним подружжя (обов’язково зазначається дата і місце вінчання);

2) посилання на певний канон ККСЦ і перелік (принаймні в загальному) фактів і доказів для підтвердження позову; тобто у письмовій формі слід відповісти на запитання, список яких можна отримати в трибуналі.

3) підпис позивача або його уповноваженого із зазначенням дня, місця і року, а також місця проживання позивача чи його уповноваженого або ж адресу місця перебування позивача для одержання актів;

4) вказівку про постійне або тимчасове місце проживання відповідача.

Разом із позовною скаргою до трибуналу потрібно подати такі документи:

1) копію паспорта (перша сторінка, відомості про сімейний стан, відомості про місце проживання);

2) копію свідоцтва або рішення суду про цивільне розлучення;

3) копію свідоцтва про Хрещення та Миропомазання;

4) свідоцтво про церковний шлюб (оригінал);

5) анкету для з’ясування подробиць справи;

6) список свідків, які погодилися дати свідчення про подружжя (свідками у справі можуть виступати особи, котрі володіють достатньою інформацією про подружжя сторін від моменту знайомства молодих людей до часу розірвання цивільного шлюбу; батьки; родичі; близькі друзі; колеги; люди, з котрими сторона чи сторони ділилися проблемами в стосунках);

7) інші документи, які можуть слугувати доказовим матеріалом у судовому процесі (наприклад: медичні довідки, експертизи, судові рішення, документи з правоохоронних органів і т.п.).



Бланки відповідних документів можна отримати після консультації безпосередньо в приміщенні трибуналу.

ЕТАП ПРИЙНЯТТЯ ПОЗОВНОЇ СКАРГИ І ВИЗНАЧЕННЯ

ПРЕДМЕТУ СПОРУ

Відповідно до кан. 1084, § 1 п. 2 ККСЦ, подружні справи розглядає колегіальний трибунал у складі трьох суддів. Колегію суддів, яка розглядатиме справу, створює і призначає своїм декретом судовий вікарій. Один із суддів цієї колегії є її головою, інший – доповідачем у справі.



Прийняття позовної скарги і виклик відповідача до трибуналу

Відповідно до кан. 1188, § 1 ККСЦ, голова колегії суддів, упевнившись, що справа належить до його компетенції і що позивач має законні підстави виступати в суді, повинен своїм декретом якнайшвидше прийняти або відхилити позовну скаргу.

Згідно з кан. 1190, § 1 ККСЦ, у декреті, яким голова колегії суддів приймає позовну скаргу, належить вказати дату і час, коли відповідач повинен з’явитися до трибуналу для визначення сумнівів у справі та зав’язки спору. Цей декрет разом із копією позовної скарги, як велить кан. 1191, § 1, кан. 1192, § 1 і кан. 1363, § 1 ККСЦ, надсилається рекомендованим поштовим повідомленням відповідачеві та іншим особам, які повинні з’явитися до трибуналу.

Якщо у визначений час відповідач чи інші особи, яких викликав голова колегії суддів, не матимуть можливості з’явитися до трибуналу, вони можуть подати свої зауваження у письмовій формі.

Згідно з кан. 1192, § 3 ККСЦ, відповідач, який відмовляється прийняти виклик до суду або заважає його врученню, вважається законно викликаним.



Встановлення предмету спору


Відповідно до кан. 1195, § 1 ККСЦ, зав’язка спору настає тоді, коли декретом голови колегії суддів на підставі домагань і відповідей сторін визначається предмет спору. Іншими словами, голова колегії суддів, попередньо вислухавши сторони, визначає правові підстави, на основі яких розглядатиметься справа.

Трапляється, що в ході справи предмет спору необхідно змінити або доповнити. Для правосильності такого кроку законодавець вимагає, щоб ця процесуальна дія була здійснена на вимогу сторони лише з поважної причини за допомогою нового декрету голови колегії суддів. Крім того, останній зобов’язаний вислухати інші сторони, які беруть участь у процесі і врахувати їхні доводи (див. кан. 1196 ККСЦ).

ЕТАП дослідження справи і збору доказів

Збирання доказів у справі відбувається через:

- судові свідчення учасників процесу (позивача, відповідача та свідків), дані під присягою. Згідно з кан. 1272 ККСЦ, у разі неявки відповідача до трибуналу за законним викликом судді (навіть повторним) або неподання трибуналові достатнього виправдання чи відповіді голова колегії суддів своїм декретом проголошує його відсутність у справі. У цьому випадку відсутньому відповідачеві слід повідомити лише остаточний вирок і вказати на можливість ознайомлення з ним в осідку трибуналу;

- представлення і подання до трибуналу різного роду документів (якщо такі є). Наприклад: медичні довідки, експертизи, судові рішення, документи з правоохоронних органів і т. п.;

- думку експерта (якщо в цьому є необхідність на підставі припису права або на підставі рішення судді відповідно до кан. 1255 ККСЦ).

Згідно з кан. 1208, § 1 ККСЦ, можна наводити докази будь-які докази, які видаються корисними для вирішення справи і є дозволені суддею.

ЕТАП ДИСКУСІЙ ТА ОБГОВОРЕННЯ СУТІ СПРАВИ

Ознайомлення з актами справи


Зібравши необхідні докази, голова колегії суддів, відповідно до кан. 1281, § 1 ККСЦ, своїм декретом встановлює корисний час, протягом якого дозволяє сторонам, їх уповноваженим та адвокатам (якщо такі беруть участь у процесі) переглянути в приміщенні трибуналу акти справи та подати свої зауваження, якщо такі будуть.


Закриття у справі, представлення захистів і зауважень


Коли сторони, ознайомившись з актами справи, заявили, що не мають нічого більше додати, або коли минув корисний час, призначений суддею для представлення доказів, або коли сам суддя вирішить, що вважає справу достатньо з’ясованою, він своїм декретом оголошує про закриття у справі (див. кан. 1282 ККСЦ).



Після цього, згідно з кан. 1284 ККСЦ, суддя своїм декретом призначає відповідний час для представлення захистів або зауважень. Ця фаза процесу дає можливість обом сторонам, особисто або з допомогою адвоката, завдяки фактам здобутим під час етапу дослідження справи, вказати необхідні аргументи на захист своєї процесуальної позиції.



Обов’язок подати свої зауваження на захист таїнства Подружжя має також захисник подружнього вузла, завданням якого є пошук і подання судді всіх прямих чи непрямих аргументів на користь подружжя.



Якщо в процесі бере участь промотор справедливості, обов’язком якого, згідно з кан. 1094 ККСЦ, є забезпечення громадського добра, він також повинен подати свої зауваження.

ВИРІШАЛЬНИЙ ЕТАП ПРОЦЕСУ

Коли зібрано достатньо доказів і справа є достатньо з’ясованою для моральної впевненості судді, як того вимагає законодавець у кан. 1291 ККСЦ, голова колегії, відповідно до кан. 1292 ККСЦ, повинен призначити день і годину наради колегії суддів у трибуналі з метою обговорення і вирішення справи по суті.



Якщо судді не осягнули такої моральної впевненості, вони зобов’язані винести негативне рішення у справі, відповідно до принципу, установленого в кан. 779 ККСЦ, згідно з яким подружжя користується прихильністю права.



Згідно з кан. 1293, § 3 ККСЦ, вирок на першому ступені судочинства повинен бути винесений (написаний) не пізніше ніж через місяць від дня, коли справа була вирішена на засіданні колегії суддів, хіба що з поважної причини судді призначили довший час.



Вирок на першому ступені судочинства, відповідно до кан. 1294, 1295, 1297 ККСЦ, повинен:



а) вирішити спір, який було розглянуто перед трибуналом. Це означає, що колегія суддів виносить позитивний або негативний вирок. Позитивний вирок – церковний шлюб був визнаний недійсним, негативний вирок – недійсність церковного шлюбу не була встановлена чи доведена, тому шлюб продовжує тривати;

б) визначити обов’язки сторін: або сторони є вільного стану і можуть укладати новий церковний шлюб, або, навпаки, мають заборону, яку може зняти тільки єпархіальний єпископ чи церковний трибунал;

в) викласти правові і фактичні обґрунтування, на які спирається виконавча частина вироку;

г) вказати терміни для подання апеляції (таку можливість мають сторони, які вважають вирок несправедливим, і захисник подружнього вузла), а також застереження з можливістю подання скарги про недійсність вироку, відповідно до кан. 1302-1308 ККСЦ, якщо на це будуть підстави.



Відповідно до кан. 1297 ККСЦ, остаточний вирок має бути якнайшвидше доведений до відома зацікавлених сторін. Це означає, що сторона, отримавши рекомендоване поштове повідомлення про винесення вироку, повинна з’явитися до трибуналу для ознайомлення з ним. Без цього повідомлення зацікавлених сторін вирок не має жодної правової сили, навіть якщо за дозволом судді сторони були ознайомлені з його вирішальною частиною.

АПЕЛЯЦІЯ

Згідно з кан. 1309 ККСЦ, сторона, яка вважає себе покривдженою вироком чи визнає його несправедливим, а також промотор справедливості і захисник вузла у справах, в яких вимагається їхня присутність, мають право апелювати проти вироку до вищого судді.



У справах визнання недійсності церковного шлюбу, коли на першому ступені судочинства був винесений позитивний вирок (подружжя було визнано недійсним), законодавець приписує, щоб цей вирок має бути потверджений на другому ступені судочинства. Це означає, що, відповідно до кан. 1368, § 1 ККСЦ, вирок, який за першим разом визнав недійсність подружжя, разом з апеляціями, якщо такі є, та іншими судовими актами треба надіслати з уряду (тобто автоматично) апеляційному трибуналу.



Під час апеляційного розгляду колегія суддів, ознайомившись із зауваженнями захисника подружнього вузла і сторін (якщо такі є), повинна своїм декретом підтвердити рішення трибуналу першого ступеня судочинства (т.зв. скорочений розгляд) або ж допустити справу до звичайного розгляду відповідно до приписів права і згідно з вищеописаною процедурою.



Відповідно до кан. 1370 ККСЦ, ті, чиє подружжя було визнане недійсним, отримавши відповідний декрет або вирок, можуть одружитися і укласти новий церковний шлюб, хіба що це недозволено забороною, про яку сказано у вироку або в декреті, або встановлено місцевим ієрархом. Така заборона має тимчасовий характер, і її мета упевнитися, чи справді сторона (сторони) готові до укладення нового церковного шлюбу та чи не існує жодних перешкод до цього важливого кроку.