Цього дня Церква Свята (східного обряду, що послуговується Юліанським календарем) віддає честь пам'яті Святого священномученика Тимотея, єпископа Пруського.
Пруса — град у краю Витинійському, що межує з Фригією і Мисією, поблизу гори Олімпійської. У тому граді святий Тимотей був єпископом, що мав чистоту і святість та прийняв від Бога дар чудотворення. Змія-бо превеликого, що оселився під кипарисом у печері і шкодив худобі та людям, молитвою і знаменням хресним убив, закривши йому пащу покровом, яким хліб свячений на божественному жертовнику покривають. Царя одного, на ім'я Арита, що важко хворів і до дверей адових уже зближався, воскресив. Подібно й царицю одну від воріт смерних до життя і від пітьми ідолопоклонництва до світла святої віри навернув. І всілякі хвороби дарованою йому благодаттю лікував, й инших багато чуд силою Христовою зробив, й ученням своїм паству свою просвітив, і багатьох з невірних навернув до Бога. Коли ж настав Юліян-цар, який відрікся Христа, поклонився ідолам і почав люто гонити Церкву Божу, тоді Тимотей святий найбільше трудився в проповіді Божого слова, зміцнюючи вірних, невірних же навертаючи з блуду їхнього. Довідався ж про нього нечестивий Юліян, послав схопити його, привів до себе, посадив до темниці. І багато хто приходив до святого, що в путах сидів, — він їх повчав про Христа, істинного Бога. Сповіщено ж було Юліянові, що єпископ християнський в путах учить своєї віри тих, які приходять до нього. Юліян же послав заборонити йому вчити про ім'я Ісусове. Але той не слухав царя нечестивого і беззаконного — належне без страху чинив. І знову цар довідався, що святий Тимотей без страху вчить про ім'я Христове, розгнівався, послав спекулятора і стратив його в темниці. Вірні, взявши його святе тіло, поховали чесно. І подавалися з гробу Господні чудесні зцілення недугам на славу Христа, Бога нашого.
Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).
* * *
Цього ж самого дня, 23 червня 2001 р., сталася воістину історична й доленосна - для нашої Батьківщини (і, дуже схоже, що не лише для неї) - подія: в Україну з архіпастирським візитом ВПЕРШЕ прибув Римський первосвященик - св. Папа Іван Павло ІІ. Себто це сталося - і що досить знаково й символічно - якраз напередодні того дня (24 червня), коли Церкви, які живуть за Григоріанським і Новоюліанським календарями (новим стилем), урочисто відзначають Різдво св. пророка Івана Хрестителя - славного й вельми шанованого всіма християнами Предтечі Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа. (А, крім того, за день до 20-річчя першого об'явлення у 1981 р. Пресвятої Діви Марії в Меджугор'ї.) А завершився - саме напередодні Дня Конституції України (28 червня) та "новостильної" урочистості свв. верховних первоапостолів Петра і Павла (29 червня).
Крім того, також доволі знаково, що ці відвідини відбулися рівно через біблійні містично-сакральні 60 (40х1,5) років після певних і дуже нещадно-кривавих подій. Тобто коли в ті найперші дні, як 1941 р. вибухнула німецько-радянська війна, в західноукраїнських тюрмах НКВДистськими катами-душогубами - напередодні своєї втечі на Схід - були дуже й дуже жорстоко - по-звірячому були замучені і вбиті тисячі й тисячі тамтешніх в'язнів. І серед яких були і священики.
А безпосередньо за тим, як комуно-більшовицькі бузувіри геть зникли, нові "визволителі" і теж "червонопрапорні" - нацистські загарбники і окупанти, підступно скориставшись тими звірствами своїх "близнюків"-попередників, що одразу стали широко відомі місцевим мешканцям (і зухвало й цинічно граючи та ще більше роздмухуючи відповідні їхні емоції), підбурили й спровокували та, по суті й фактично, і спрямовували серію масових тамтешніх "акцій помсти". Тобто жорстоко-кривавих зіткнень і погромницьких розправ, головним чином, на міжетнічному ґрунті. І жертвами яких стали нові тисячі невинних людських життів... (І, власне, на фоні саме всіх цих подій і відбулася тодішня самочинна спроба ОУН(Б) "відновлення УССД" та утворення, зокрема, в Галичині її "уряду" ("державного правління") й інших "органів і структур національної влади"... І що, як відомо, - за наказом Гітлера - дуже швидко й жорстко було придушено ґестапо...)
А ще через два роки по тому - на тлі нацистського терору і геноциду - спалахнула обопільна Волинська трагедія, яка (бувши вигідною лише Гітлеру і Сталіну) унесла ще більше число мирних жертв...
Й невинна кров цих численних (і перших, і других, і третіх, та, загалом, усіх подібних - відомих і незнаних) мучеників неначе проклала майбутній - за кілька десятиліть по тому - шлях для такої епохальної події, а надто в духовно-релігійному і суспільно-громадському житті-бутті вже незалежної Української держави, як цей візит великого й натхненного Святим Духом посланця і вісника Господнього миру і Христового Євангелія та Божого Царства! В т. ч. щирого й дійсного взаємопрощення й примирення, правдивої Божої любові і братерства поміж усіма людьми і народами.
[Так от, з життєписами, принаймні, деяких священиків, які в тому часі загинули, а також з описом і аналізом певних подальших місцевих подій, можна ознайомитися тут же, на цьому порталі. Для цього слід в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати й відкрити такий текст (заголовок): "27 червня - Дрогобицькі мученики: о. Северин Бараник... - Кіріос.]
І, вочевидь, важко переоцінити роль і значення тих незабутніх п'яти днів - з 23 по 27 червня 2001 р., впродовж яких відбувався той візит, як його називав сам цей великий і натхненний та проваджений Святим Духом понтифік-слов'янин Кароль Войтила, "паломництво" на українську землю: спочатку в наш "ІІ Єрусалим" - Київ, а затим - у Львів. Іншими словами, якраз в ту країну - стосовно близькосхідного регіону - "у землю північну" (Зах.6:8) на - стратегічному і геополітичному - перехресті Європи і Євразії (а також, власне, Азії), де свого часу історично зустрілися й перетнулися християнські Схід і Захід, різні етнокультурні та духовно-цивілізаційні традиції й ідентичності.
І яку він пророче називав і характеризував її не інакше, як "лабораторією екуменізму". Такого екуменізму, який творить автентично-ХРИСТИЯНСЬКУ єдність і повноту Європи та її цивілізації, духовності і культури, що одночасно - рівноцінно і рівнозначно - (за його же образним порівнянням) "дихає" обома своїми відповідними "легенями": західною і східною. Тобто завітав він саме в ту країну, в якій нині - хоча і дещо різною мірою - представлені й поширені, по суті, всі основні - релігійно-конфесійні різновиди і течії цих "двох легень". І в якій, як передбачає Слово Боже, "тими днями" різноденомінаційні правдиві віруючі ("дім Юдин" і "дім Ізраїля") "нового завіту" знову спільно й соборно "ходитимуть" і "разом прийдуть", як каже Господь, "в землю, що Я наділив батькам вашим у спадщину" (Єр.3:18; 31:8,31).
Іншими словами, вони повернуться до своїх спільних вітчизняних духовно-ментальних - євангельських за змістом, коренів і першовитоків, що їх, зазвичай, визначають як феномен "київського благочестя". І вони, "що далеко перебувають, прийдуть [повернуться туди] і будуватимуть Господній храм" (Зах.6:15) - відновлюватимуть істинне й праведне та соборне Тіло Христове новітньої доби, який "назветься домом молитви для всіх народів" (Іс.56:7). І про його вірних повсякчас буде "чути про вас, що ви стоїте в одному дусі, змагаючись однодушно за віру євангельську" (Фил.1:27). І в якому, цьому храмі, постане "Господній престол", і "в той час" туди "всі народи заради імені Господа зібрані будуть, і не ходитимуть більше за пожаданням [колишнього] лихого свого серця" (Єр.3:17).
Мабуть, не варто тут детально зупинятися на всіх подробицях і аспектах тих - дуже насичених різними подіями і фактами - п'яти вражаючих днів перебування глави Ватикану в Україні. З усім цим можна ознайомитися у відповідних численних публікаціях і аналітичних розвідках. Лаконічно зупинимося і наголосимо лише ось на чому. Ці відвідини нашого краю одного з найвидатніших і найславетніших світових архиєреїв і архипастирів сучасної Христової Церкви, напевно, стали тією знаменною і значною віхою, що відіграла неабияку роль у подальшому - суспільно-політичному, а надто - духовно-цивілізаційному, поступі незалежної Української держави.
І - в цьому контексті - мабуть, звернемо особливу увагу - тільки і зокрема - ось на чому. Коли з цього паломництва Папи Івана Павла ІІ в Україну минуло рівно біблійні містично-сакральні 3,5 роки, а саме - 26 грудня 2004 р., коли ледь не увесь цивілізований світ, а особливо - ті ж "новостильні" християни (західні і частина східних), продовжували святкувати Різдво Христове, в нашій державі відбулася вельми важлива - суспільно-політична (і, водночас, ментально-цивілізаційна) подія. Тобто: за наслідками великомасштабних - загальнонаціональних мирних протестів Першого українського Майдану - Помаранчевої революції (з 21 листопада по 8 грудня - загалом 18 днів) пройшло успішне переголосування 2-го туру тогочасних президентських виборів - з їх загальновідомим результатом.
І як про подібне каже й наголошує Слово Боже, це якраз Господь - "Він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним" (Дан.2:21).
На превеликий жаль, перебіг подальших (2005-2010 рр.) і, передусім, громадсько-політичних, а також релігійно-конфесійних, тенденцій і подій в Україні відбувався досить неоднозначно і суперечливо: за відомою формулою "крок уперед - два назад". Тогочасне владне керівництво досить часто грішило нічим не виправданим угодовством (і, до того ж, прикрими й нерозумними чварами з колишніми "майданними" партнерами) та, назагал, продемонструвало безпорадність і практичну нездатність проводити серйозні і нагальні реформи. І що, зрештою, і призвело в 2010 р. до прикрого реваншу і заволодіння основними важелями влади в нашій державі промосковською - "донецькою" (і Ко) олігархічно-кримінальною мафією. Ну а вже згодом - до Другого Майдану (Революції гідності) та його - хоч, загалом, і переможного 21.02. 2014 р. (Дан.2:21), але, як відомо, трагічно-кривавого фіналу (героїчна "Небесна сотня"). І за яким практично одразу, наприкінці лютого 2014 р. і далі (і аж понині), наспіла підступно-зухвала й цинічна - збройно-гібридна агресія РФ (та її креатури) проти України...
Ну а оскільки як Перший, так і Другий українські Майдани, розпочиналися в один і той же календарний день (себто у церковні - старо- й новостильні свята 21 листопада), та ще з різницею у інші і теж - біблійні містично-сакральні - 9 років (2004-й і 2013-й), то це, вочевидь, не зовсім якийсь випадковий і абсолютно беззмістовний збіг цих двох знакових історичних подій. А, напевно, певна і по-своєму логічна - ДУХОВНА ЗАКОНОМІРНІСТЬ. Тим паче, що і на Першому, а надто - Другому Майдані була чітко і ясно заявлена і продемонстрована й, передусім, духовно-молитовна, а також і практична, згуртованість і єдність правдивих вітчизняних християн-патріотів практично ВСІХ традицій і деномінацій. Тобто православних і греко-католиків, римо-католиків та протестантів.
І - в цьому зв'язку - згаданий вище візит глави Католицької Церкви до України у червні 2001 р. був цілком природним і закономірним: по суті і змісту (і поряд з деякими іншими чинниками), своєрідним (і доволі важливим) - неначе духовно-"підготовчим" (до тих знакових подій та, в цілому, подальшого поступу України та українського - як і всього, загалом, світового - християнства) етапом. Немов би початком розбудови згаданого вище нового і саме ДРУГОГО - після вікопомного св.-Володимирового хрещення Київської Русі 988 р. - Духовного храму нашого християнського народу. Того святого й благословенного Господнього храму - важливої складової частини істинної й соборної Христової Церкви нашої сучасності, який, як наголошувалося вище, "назветься домом молитви для всіх народів" (Іс.56:7).
І ось "так говорить Господь Саваот: ще раз, і це буде скоро, Я потрясу небо і землю, море і сушу, і потрясу всі народи, і [вже вдруге] прийде Бажаний усіма [цими віруючими] народами [Христос-Месія], і наповню цей дім славою, - говорить Господь Саваот... Слава цього останнього храму буде більшою, ніж першого, - говорить Господь Саваот; і на місці цім Я дам [Мій досконалий спокій і] мир, - говорить Господь Саваот". І якщо у вас "досі ні виноградна лоза, ні смоковниця, ні гранатове дерево, ні маслина не давали [багато] плоду; а від цього дня Я [рясно] благословлю їх" (Аґ.2:6,7,9,19).
[Й про все це можна детальніше дізнатись, ознайомившись з опублікованими на цьому ж порталі відповідними роздумами і спостереженнями. І для чого слід набрати і відкрити в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) такий текст (заголовок): "21 листопада - Святкування Собору Архистратига Михаїла - Кіріос". А, крім того, також: "Вхід Господній в Єрусалим - Кіріос".]
Що ж стосується преславного єпископа Риму - Папи Івана Павла ІІ, то пізно ввечері 2 квітня 2005 р. у своїй резиденції у Ватикані він успішно завершив свою тривалу й благословенну земну місію і служіння Богові та людям. І світла й щира душа його - за покликом і велінням Всевишнього Творця і Батька - відійшла у Вічність: до Небесних райських осель Царства Господнього. (Ну а згодом, а особливо - починаючи від березня 2013 р. і далі - у нині чинного керівництва Ватикану, а також в окремих структурах і національно-територіальних єпископських конференціях Католицької Церкви, на жаль, активізувалися й посилилися різні відхилення. Тобто ліберально-ліві та інші, в т. ч., зокрема, прогендерні, суперглобалістські і "ультраекуменічні", надмірно-некритично москвофільні тощо, тенденції, відступи і компроміси. Всі ті, що - на ділі й направду та об'єктивно (так чи інакше) - сприяють реалізації певних намірів і планів тіньового - залаштункового глобалістичного "світового уряду"... Разом з тим це - дещо окрема тема...)
Вочевидь, - щодо особистості Кароля Войтили - можна, без зайвого перебільшення, дещо стверджувати. В т. ч. й те, що серед низки безсумнівних - великих позитивних здобутків людства за останні, принаймні, кілька десятиліть він - що сам у молоді роки пережив нацистську і радянську окупації Польщі і якраз як визначний і активний духовний і моральний лідер і авторитет дійсно ВСЕСВІТНЬОГО масштабу і значення - немало спричинився до певного й вельми знаменного історичного факту. Тобто: що запекло-безбожний і людиноненависницький тоталітарний комунізм - як політико-ідеологічна світова система - був (принаймні, в тодішній Московсько-совдепівській "імперії зла, безбожництва і беззаконня" і, загалом, в Європі) конче знесилений, розхитаний і зруйнований. Причому, починаючи якраз із (тоді ще) переважно християнської (і, головно, римо-католицької) Польщі - як, безумовно, найслабшого його тогочасного "ланцюжка". Та наразі, по суті, агонізує й догниває на звалищі історії. (Хіба що ще залишається і владарює в червоно-тоталітарних Китаї, Північній Кореї та іще кількох країнах). І т. ін.
І в цьому сенсі, вочевидь, по-своєму досить символічно й знаково, що архієпископ Кракова кардинал Кароль Войтила був обраний новим - 264-м (33х4) Папою Римським саме 16 жовтня 1978р.: себто саме у 32-гу річницю з тої події, як у Нюрнбергу був виконаний вирок Міжнародного трибуналу щодо низки головних нацистських воєнних злочинців. Крім того, тут також, мабуть, варто зауважити і те, що, очевидно, тим ДРУГИМ світовим лідером, але вже суто політичного ґатунку, який чимало вплинув до послаблення, розхитування й падіння совдепівського та, загалом, європейського комунізму, був Рональд Рейґан - 40-й президент США (1981-1989), а до того - 33-й губернатор Каліфорнії (1967-1975). Глибоко віруючий християнин, що - поміж іншого - активно й послідовно пропагував і практично відстоював та впроваджував прагматично-консервативні, в т. ч. просімейні та інші біблійні погляди і морально-етичні цінності.
Причому, сили сатанинсько-демонічної темряви - і, щонайперше, московсько-імперські верховоди - все це, напевно, добре відчували і усвідомлювали. Й тому - (чи не) постійно та повсякчас і при всякій зручній нагоді - чинили його, Івана Павла ІІ, діяльності шалений і несамовитий опір та всілякі перешкоди. І навіть, як добре пам'ятаємо, 13 травня 1981 р. (тобто якраз у 64-ту річницю початку Фатімських об'явлень Пресвятої Діви Марії, в яких, зокрема, ця подія була пророче передбачена) у Ватикані їхній (по суті і фактично) наймит - ісламістський екстреміст-терорист вчинив підступний і вельми небезпечний замах на життя Івана Павла ІІ, котрий ледь не скінчився летально. Чи, скажімо, варто тут також згадати, як запекло і гучно-істерично вони, місцеві квазі-"православні" мракобіси і чорносотенці, протестували й галасували та біснувалися проти - згаданого вище - його візиту в Україну...
І все це (та, назагал, усе подібне інше, включаючи і теперішню агресію "русского міра" й, насамперед, проти незалежної України та її патріотичного християнства - а особливо її черговий і дуже масштабний та криваво-руйнівний і нищівний і, по суті, близький до геноциду виток, що спалахнув 24 лютого 2022 р., радикально-ісламістський та ін. тероризм, масовано-масштабний наступ ґендерно-содомської гомодиктатури, культу мамони, розбещення і розпусти, окультизму, магії та неопоганства тощо) - по-своєму - доволі логічно і закономірно: наразі "бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що [вже] небагато йому лишається часу" (Одкр.12:12).
Й нині вже там, перед Престолом Божої Слави і Благодаті, він, священик і душпастир - правдивий і скрушений, смиренний серцем учень і послідовник Христа (і, до того ж, воістину обранець і посланець Господнього Провидіння) - Кароль Войтила з Кракова, вочевидь, продовжує своє милосердне молитовно-заступницьке служіння за всіх людей і народів світу. Включаючи, природно й безумовно, свою рідну Польщу та улюблену й близьку для нього Україну.
Інакше кажучи, він направду був (і досі є!) одним з тих - видатних і яскравих Божих служителів і духовних провідників та наставників, про яких Сам Господь сказав і пообіцяв, що ось "і дам вам пастирів за серцем Моїм, які будуть пасти вас зі знанням і розсудливістю" (Єр.3:15).
І на всі 100% можна казати й акцентувати, що до особистості і служіння св. Івана Павла ІІ вповні підходить отака оцінка-характеристика від Господа: "Завіт Мій з ним був завіт життя і миру, і Я дав його йому для страху, і він боявся [і любив] Мене і благоговів перед ім'ям Моїм. Закон істини був на вустах його, і неправди не було на язиці його; у мирі і правді він ходив зі Мною і багатьох відвернув від гріха. Бо вуста священика повинні зберігати відання, і закону шукають з уст його, тому що він - вісник Господа Саваота" (Мал.2:5-7).