В цей день Церква Свята (східного обряду, що послуговується Юліанським календарем) віддає честь пам’яті преподобного Микити, єпископа Халкидонського.
Преподобний отець наш Микита (що в перекладі означає - перемога), змолоду Христа полюбивши, відрікся світу і всього, що у світі, і догоджав Богові добродійним житям, і возведений був на престол халкидонського святительства, на якому, наче свічка на свічнику, стояв, світив світові і прикрашав Христову Церкву. Милостивий же був вельми до убогих, голодних годував, нагих одягав і подорожніх приймав та давав їм спочинок. І був батьком для сиріт, вдовам заступник і кривдженим визволитель. Коли ж настала люта іконоборна єресь, за царювання Лева Вірменина, виявився ісповідником Христовим, багато боровся проти злочестя, викриваючи і відкидаючи неправославні догмати, навчаючи і переконуючи благочесно почитати ікону Христа, а також і Пречистої Його Богоматері і всіх святих. В боговідданому житті й служінні яких, власне, яскраво віддзеркалився і проявився образ і Дух Господа Христа.
І дуже постраждав від зловірного царя і його однодумців — зазнав вигнання, приниження і кривди за правовір'я. Після багатьох років і численних ісповідницьких трудів, коли досконалим богоугодженням перейшов з тутешніх, прославив його Бог на небі перед ангелами Своїми, на землі ж перед людьми, бо від чесних його мощів відбувалися Господні чуда, подавалися зцілення на всілякі хвороби, аби славився в ньому Бог, Який у святих Своїх прославляється.
Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).
* * *
Цього самого дня, в старозавітній суботній день спокою (на івриті - шабат) - 10 червня 1967 р. (себто, у другу суботу цього місяця), на Близькому Сході блискучою Божою перемогою закінчилися бойові дії третьої - повномасштабної Шестиденної війни (починаючи від 1948 р. і далі). Тобто поміж Армією оборони Ізраїлю, з одного боку, та набагато чисельнішою військовою коаліцією арабських країн (предметно підтримуваною СРСР), з іншого. І основний кістяк та контингент якої тоді складали збройні сили Єгипту, Сирії та Йорданії.
І тут, напевно, слід спеціально дещо зазначити. Що - з самих своїх початків - конкретні практичні кроки, пов'язані з реалізацією - багаторазово проголошених у Біблії волі й обітниць Божого Провидіння щодо відродження на Святій Землі незалежної єврейської держави (зі столицею в Єрусалимі), зустріли категоричне несприйняття і запеклий опір, передусім, арабського світу. Мало того. Проти цієї незалежної держави, відродження якої було проголошено 14 травня 1948 р. і куди - вже дуже активно й масово - продовжував повертатися розсіяний по всьому світу старозавітній вибраний народ (що, як відомо, пережив нацистський Голокост, а також деякі інші трагедії і переслідування, в т. ч. у низці арабських країн тощо), згодом войовничо став виступати, по суті, майже й увесь ісламський ареал. І, загалом, не тільки він один.
І такі зміни на політичній мапі Близького Сходу - причому, саме незабаром після капітуляції ІІІ райху та його союзників, а також певні подальші події в регіоні і світі в цілому, - стали своєрідним і доволі чітким сигналом ("дзвіночком"). Себто що, напевно, людство поволі вже наближається і вступає, по суті, в останній - завершальний (есхатологічний) етап глобальної Історії спасіння. Або, як про це саме зазначав Ісус, коли, врешті-решт, припиниться "потоптання Єрусалима язичниками" та, відповідно, "скінчаться часи язичників" (Лк.21:24).
І, зрозуміла річ, що сили диявольсько-демонічної темряви, добре усвідомивши цю обставину, різко активізували й посилили свій - і без того - відповідний шалений опір. Задіявши і використовуючи для цього всі свої наявні засоби та інструменти. А особливо - Московську комуно-совдепівську "імперію зла, беззаконня і безбожництва" та її васалів і сателітів. А також і все те інше - численне й різнобарвне просатанинське "начиння", що несло в собі прагнення й гасла, зокрема, радикально-соціальної та іншої подібної (в т. ч. і традиційної морально-етичної тощо) "трансформації" чинного - встановленого премудрим Богом-Творцем світопорядку. І т. ін.
Разом з тим: ХТО і ЯК може і здатен стати на заваді та перешкодити успішній реалізації - тих чи інших - Господніх планів і намірів?!
Так от, і та - Шестиденна війна, яка вибухнула 5 червня 1967 р. і перед початком якої арабські режими (і, до речі, де знайшли, в т. ч. скориставшись т. зв. "щурячими стежками", притулок деякі нацистські злочинці) відверто й гучно хизувалися й вихвалялися, що їхньою заповітною метою і завданням є неодмінно "скинути євреїв у море", завершилася їх повною і ганебною поразкою! Себто ці їх зухвало-цинічні - геноцидні наміри й плани геть зірвав і поховав стрімкий та рішучий наступ ізраїльських мілітарних сил. І в результаті чого, зокрема, ВПС і ППО арабських противників (головним чином - радянського оснащення) майже одразу були в основному знищені. А їхні сухопутні армійські формування, а особливо на Синайському фронті, нерідко потрапляли в оточення та змушені були поспішно й безладно відступати, а то й просто - в панічному й забобонному страху - стрімголов тікати з поля бою, кидаючи геть озброєння і військову техніку. І теж - здебільшого, радянського виробництва.
І це, вочевидь, була чергова і велика та вельми яскрава й переконлива - і саме БОЖА перемога маленького ізраїльського Давида над величезним арабським Голіафом (та, загалом, усіма його багатьма запеклими ворогами й недоброзичливцями та їх - так чи інакше - але, по суті, симпатиками і однодумцями)!!! В т. ч. то був і своєрідний - і також ГОСПОДНІЙ ексклюзивний "подарунок" до ювілею 50-ї річниці більшовицького перевороту (1917 р.) його тогочасним спадкоємцям і правонаступникам - безбожним комуно-кремлівським верховодам (Брежнєв і Ко). Тобто тим бездумним великодержавно-імперським обер-шовіністам, що, по суті (де-факто), цинічно заохочували й підштовхували до реалізації цей, згаданий вище, авантюрний і екстремістсько-людожерський план-задум низки арабських правителів і функціонерів "скинути євреїв у море".
А ще, скажімо, в жовтні 1973 р. - в перебігу і завершальному підсумку вже Війни Судного дня - вони ж, московсько-совдепівські керманичі, отримали подібний же ганебно-гіркий "подарунок". І якраз тоді, коли звершувалася офіційна підготовка до шумних відзначин 56-ї (7х8) річниці т. зв. "великого жовтня"...
Ну а дещо згодом вони ж отримали ще один і вельми прикрий - як для себе - "суперсюрприз" (великого ляпаса). Це коли керівництво й еліта найчисельнішої арабської країни - Єгипту остаточно переконалися в повній безперспективності і навіть згубності безкінечної та затятої ворожнечі і військової конфронтації з єврейською державою та "соціалістичної" орієнтації на Московську імперію. І в цьому плані вельми гучною і несподіваною гіперсенсацією і якраз у листопаді 1977 р. - тобто, коли в Кремлі тільки-но і дуже помпезно відсвяткували вже 60-річний ювілей "революційного" заколоту в Петрограді, - став візит єгипетського президента Анвара САДАТА до Єрусалима! А потім - за посередництвом США - був укладений єгипетсько-ізраїльський мирний договір, який передбачав, зокрема, розумний територіальний компроміс, та встановлені нормальні дипломатичні й торговельні стосунки.
І т. д. й т. п. В т. ч. коли згодом цьому прикладу послідувала Йорданія, а ще через низку років з Ізраїлем нормалізували стосунки і деякі інші країни арабського світу.
Крім того. Оті, вищеозначені свої прикрі й принизливі "конфузи" довкола Шестиденної війни 1967 р. і Війни Судного дня 1973 р. тощо, звісно, дуже розлютили й озлобили кремлівських керманичів та увесь їхній агітпроп і спецслужби. Й тоді ними була різко посилена й активізована відповідна ідеологічно-репресивна кампанія, а особливо боротьби з т. зв. "сіонізмом", а також... і "українським буржуазним націоналізмом". І яка поступово набула досить агресивно-ксенофобних форм, близьких до справжньої істерії і параної та типових для "класичного" російсько-імперського ультрашовінізму і чорносотенства. А надто на зламі 70-80-х рр. і далі. Й іноді - в окремих своїх "шедевральних" зразках - навіть, за суттю й змістом, ця - хоч і дещо "закамуфльована", але (де-факто) запекло-нетерпима й войовнича міфологія мало чим відрізнялася від відверто нацистського й неонацистського расизму і мракобісся. Включаючи і виразно антихристиянські упередження й стереотипи.
І от у перебігу 1982-1985 рр. цей наш грішний світ поспішно - буквально один за одним - залишають усі четверо комуно-совкових лідерів, що на той момент складали головний керівний і найбільш реакційно-застиглий кістяк політбюро ЦК КПРС. Й, загалом, багато чого - вкрай богопротивного й беззаконного, огидного і злочинно-кривавого - і саме вони, як верховні й відповідальні (а направду - якраз авантюрно-БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІ) правителі, - і накоїли в сфері внутрішньої і зовнішньої політики Кремля: Суслов, Брежнєв, Андропов, Черненко... (Й, вочевидь, - окрім вищеозначених - серед відомих та найбільш огидних і злочинних їхніх "зовнішніх" справ - це, зокрема, силове придушення "празької весни", військове вторгнення і війна в Афганістані, організація замаху на Папу Івана Павла ІІ, збиття південнокорейського пасажирського авіалайнера...)
Й ці їхні "бліц"-смерті, зрештою, й відкрили подальший шлях для відомих суспільно-політичних процесів - горбачовської "перестройки" і пов'язаних з нею деяких квазі-"демократичних" змін і реформ. В т. ч. певних зрушень у напрямку здобуття політичної і релігійної свободи і, зокрема, легалізації в Україні УГКЦ і УАПЦ тощо. А особливо вільної проповіді християнами Божого Слова про Господнє прощення й спасіння: тобто звільнення від гріхів, провин і проклять, а також пов'язаних з ними немочей, недугів та хвороб. Або, як наголошував Сам Ісус Христос, "настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє" (Мк.1:15).
І котрі, всі ці процеси, як добре знаємо, вельми швидко - вже на початку 90-х рр. неминуче призвели до глибокої ерозії та повного краху й розвалу Московської червоно-тоталітарної імперії зла, безбожництва і беззаконня.
Іншими словами, в цьому всьому успішно здійснилися, зокрема, ті біблійні обітниці, коли Господь, ототожнюючи Себе зі Своїм тодішнім - старозавітнім вибраним народом, так попереджає і застерігає оточуючих (та всіх інших) його запеклих ворогів: "Чи хочете воздати Мені помсту? Чи хочете воздати Мені? Легко і скоро Я поверну помсту вашу на голови ваші" (Йоїл 3:4), та "той, хто торкається вас, торкається зіниці ока Його [Господа]" (Зах.2:8). А також і та, що всіх "тих, хто лихословлять [і проклинають] тебе, прокляну" (Бут.12:3).
У Новому ж Завіті ці (як і інші) Божі обітниці поширюються також і на правдиве й соборно-різнобарвне Тіло Христове. А тому - і, мабуть, не зовсім випадково, що саме у кожну другу суботу червня, починаючи від 2016 р., тобто 49-ї (7х7) річниці перемоги Ізраїлю у Шестиденній війні, і далі, - в Києві проводиться міжконфесійний Національний день молитви за Україну.
Так ось, одним з результатів арабо-ізраїльської війни в червні 1967 р. стало, зокрема, відновлення - під юрисдикцією ізраїльської влади - адміністративно-територіальної єдності і цілісності Єрусалима. І якраз з цієї проблематики Слово Боже доносить до нас таку думку та істину: "Єрусалиме, збудований як місто, в собі щільно з'єднане! Туди сходять коліна, Господні коліна; такий закон в Ізраїлі, щоб прославляти там ім'я Господнє. Бо там поставлено престоли для суду, столи Давидового дому" (Пс.122(121):3-5).
Й тому цілком логічно й закономірно, що згодом Єрусалим був офіційно проголошений єдиною і неподільною столицею держави Ізраїль. Інакше кажучи, вже практично близький той час, коли, як зазначалося вище, має - вповні й остаточно - припинитися "потоптання Єрусалима язичниками". І тоді до Божого "спасіння" остаточно й благословенно "ввійде повна кількість язичників", разом з якими й "увесь Ізраїль спасеться" (Рим.11:11,25,26).
Мало того. Господь Бог через Своє Святе Письмо прямо застерігає, що коли Його судний "настане день Господній, великий і страшний", а це станеться "у ті дні й у той самий час, коли Я [належно] поверну полон Іуди і Єрусалима", і на який "Я зберу всі народи", то - поміж чимало різного іншого - "учиню над ними суд за народ Мій, і за спадщину Мою, Ізраїля, який вони розсіяли між народами, і землю Мою розділили" (Йоїл 2:31,32; 3:1,2). Себто "розділили" Єрусалим та, загалом, цілу Святу Землю Господню - "землю Ізраїлеву" (Мт.2:20,21).
Причому, перший такий "розділ" відбувся ще 100 років тому, коли британська адміністрація, в 1917-1918 рр. окупувавши й утвердившись на Святій Землі, невдовзі заборонила й закрила для розселення там єврейських іммігрантів-репатріантів - спочатку східний берег Йордану. А згодом подібні кроки були вчинені - й, причому, підтримані багатьма державами світу - і щодо, принаймні, частини територій: вже на захід від Йордану та Мертвого моря. В т. ч., зокрема, в низці різних міжнародних документів і договорів, включаючи деякі постанови і ухвали Ліги націй, ООН, ЮНЕСКО, ЄС тощо... (Й серед них, на жаль, був і є Ватикан, а також і деякі інші церковно-конфесійні чинники...)
(Доводиться тут також констатувати, що свого часу - під тиском США в перебігу т. зв. "мирного процесу"... із запеклими "палестинськими" екстремістами (дехто з яких у тому часі удавано приміряли на себе "овечу шкуру") - уряду Ізраїлю довелося погодитися на, загалом, сумнівні й невиправдані політичні і територіальні поступки. Й, зокрема, віддати під їхній контроль і владу деяку частину Обіцяної Святої Землі: певні терени на Західному березі Йордану та сектор Ґаза. І які вони, а особливо останній, перетворили на зручні бази-плацдарми для здійснення своєї (сучасного екстремістського ісламістського руху ХАМАС тощо) терористичної діяльності: й, насамперед, супроти єврейської держави. А, до речі, до виникнення і багаторічної підтримки, принаймні, частини цих і саме тих угруповань, що "уславилися" надзвичайно зухвалим - тривало-кривавим міжнародним, а особливо повітряним та іншим, тероризмом і піратством, якраз був (серед інших) причетний і московсько-совдепівський режим...)
Цілком зрозуміло й справедливо, що, як наголошувалося вище, ці - вищезазначені Господні обітниці щодо Його суду й відплати - стосується відповідних дій не тільки супроти старозавітнього вибраного народу та його суверенної держави на історичній батьківщині. А також (і як також наголошувалося вище) і "нового Ізраїля" - новозавітнього Божого люду (чи його якоїсь певної - окремої частини). Тобто правдивої і різнобарвної та соборної Христової Церкви Сходу і Заходу, зібраної з вірних і дійсно духовно "народжених згори" (Ін.3:3,7) Ісусових учнів і послідовників: з представників усіх земних країн, племен і рас, націй, народів і мов.
І от саме в той час, коли на Близькому Сході "кувалася" (готувалася) і, зрештою, сталася та, вищезгадана, славна і яскрава - нова БОЖА перемога невеликої ізраїльської держави над його запеклими і набагато чисельнішими ворогами у Шестиденній війні, тобто 1967 р. і, зокрема, в США відбулася вельми знаменна й знакова ДУХОВНА подія. (І сталася вона саме через 50 років після знаменитих Фатімських об'явлень і на 450-му (9х50) році після початку реформаційних, а згодом і - по суті, багато в чому дзеркальних до них - контрреформаційних процесів у західному християнстві. І котрі, як відомо, справили неабиякий вплив і на східне християнство. Включаючи в Україні і Білорусі.)
Там і, насамперед, серед низки груп професорів і студентів деяких місцевих католицьких університетів розпочалося новітнє - "і буде в останні дні" - й благодатне "злиття" Божого Святого Духа "на всяку плоть" (Діян.2:17). І це, вочевидь, була відповідь Господнього Провидіння на велику духовну спрагу та наполегливі молитовні благання тих християн-католиків, що дуже бажали отримати "хрещення Святим Духом" та відповідні духовні дари (харизми). (А також і Його логічна й адекватна реакція, скажімо, на тогочасне "остаточне дозрівання" і, зрештою, невдовзі гучний вибух в Західній Європі т. зв. "сексуальної революції" та інші подібні - радикально-лівацько-збочені явища й процеси. Ті, що поступово охопили й заполонили практично увесь обшир-ареал сучасної західної (євроатлантичної) цивілізації. Крім того, у такий спосіб, як виглядає, Божий Промисел розпочав новий і вельми відповідальний етап у підготовці й тренуванні Свого могутнього духовного "війська" до грядущих переможних битв, унаслідок яких, насамкінець, і мають успішно завершитися вищезгадані "часи язичників"...)
І, зрештою, наразі вже маємо вельми потужний і благословенний Рух віднови у Святому Дусі католицьких харизматів, поширений у 230 країнах на всіх континентах. А особливо в Латинській Америці і Африці. За деякими оцінками, ще в 2013 р. він нараховував, щонайменше, 160 млн. активних послідовників. А разом з адептами подібних течій в інших християнських деномінаціях, головним чином, протестантсько-євангельських, нині в усьому світі нараховується, як вважається, понад 700 млн. таких віруючих. Включаючи, безумовно, і Україну: причому, серед її вірних-католиків ОБОХ обрядів, а також багатьох євангельських християн.
І віднині, як каже Господь про все це, ти "будеш приймати до себе сестер своїх, більших за тебе, як і менших за тебе, і коли Я буду давати тобі їх за дочок, але не від твого союзу. Я відновлю союз Мій з тобою, і пізнаєш, що Я - Господь" (Єз.16:61,62). І таке, принаймні, ПОчасти відновлення - в союзі з Господом та Його Божим Духом - родинної єдності і соборної цілісності різноконфесійних вітчизняних християн, починаючи з Революції гідності і далі, дає свої гарні плоди і наслідки. Й, зокрема, в їх спільному - різноплановому і багатоаспектному християнському служінні порятунку, духовної віднови і зцілення. В т. ч. (і особливо) в районі військового конфлікту на Сході України тощо. А, починаючи вже від 24 лютого 2022 р. і далі, і по всій Україні, охопленої новим - повномасштабним витком жорстоко-кривавої російсько-української війни...
Між іншим, і тут же, в Україні, - принаймні, багато в чому - ми маємо дещо подібно й аналогічно до вищезазначеного. Себто наш славний і святий Господній ІІ Єрусалим, що розташований на Дніпровських пагорбах і крутосхилах (Київ), також є єдиною і неподільною та цілісною столицею незалежної і соборної України. А надто - саме ДУХОВНО-МЕНТАЛЬНОЮ.
Єдиною і неподільною: ні з агресивно-гібридним - імперсько-шовіністським "русскім міром" (включаючи і його псевдо-"православну" складову) та, загалом, з усією олігархічно-корупційно-клановою системою; ні з ґендерно-содомськими та іншими ліволіберально-постхристиянськими - запекло-збоченими "європейськими цінностями"; ні з "суперпатріотично"-ксенофобною - окультно-неопоганською (в т. ч. затято-антихристиянською) міфологією і квазі-"культурою". Ні з будь-якими іншими чинниками і проявами, по суті, все тієї ж - вищезгаданої диявольсько-демонічної "темряви", що нині вельми щільно й густо "ось, землю вкриває, а морок - народи" (Іс.60:2).
Й, відповідно, чимале "горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу" (Одкр.12:12). І от, як виглядає, одним з його теперішніх і підступно-хитромудрих знарядь і методів і є ця нинішня - т. зв. "пандемія коронавірусу" та пов'язані з нею обставини та доволі тривожні процеси. Й, зокрема, примусово-БАГАТОРАЗОВА й тотальна - "всесвітня загальна вакцинація" тощо.
Саме ті, які всі - кінцевою метою - мають утвердити ультратоталітарне панування й домінування (чи не) над усім світом вельми потужних наднаціонально-глобалістичних - олігархічно-корупційно-бізнесових і політичних чинників ("глибинної держави"). Тобто т. зв. "світового уряду", який, судячи з усього, і має, зрештою, очолити ніхто інший, як сам Антихрист та його лжепророк! (Правда, ця зухвало-відчайдушна спроба встановити таке їхнє зловісне царювання і диктаторське правління, як наголошується в Божому Слові, триватиме не надто довгий та обмежений час...)
Й природно й безсумнівно, що означений вище - справедливий і неминучий суд Божий і належна відплата неодмінно чекають і безпосередньо на диявола, і на цього Антихриста та його лжепророка, та, зрештою, всю їхню різношерстну й строкату команду тощо. В т. ч. і на тих НЕРОЗКАЯНИХ ватажків, функціонерів і адептів-активістів "русского міра" (зовнішніх і внутрішніх), що, починаючи від лютого-березня 2014 р. і далі, влаштували агресивно-збройне захоплення і поділ частини українських - Господніх земель. В т. ч., як наголошує Він про подібне, "і щодо народу Мого вони кидали жереб" (Йоїл 3:3) - й, зокрема, у вигляді інспірування абсолютно незаконних фарсів-"референдумів" (в Криму і на Донбасі) тощо - "і проливали невинну кров у землі їхній" (Йоїл 3:19).
І ця "невинна кров" українців, а надто мирних її мешканців - жінок, дітей, старих особливо жорстоко і масштабно-рясно проливалася, коли, зокрема, 24 лютого 2022 р., як згадувалося вище, вкрай озвірілий сатанинсько-кремлівський ведмідь, причому, вже вчергове підступно й цинічно вторгся в Україну. Із зухвалою (і, по суті, близькою до геноциду) метою: її повної окупації, зруйнування і знищення - як незалежної, соборної і демократичної (європейської) держави і нації... І слава Богу за Україну та її відважних захисників-героїв!
Загалом же вся ця "невинна кров", пролита коли-небудь у цьому світі, як каже Господь, "волає до Мене від землі" (Бут.4:10). І саме задля того, аби дати реальну змогу для щирого покаяння і навернення до Бога та, будучи Ним прощеними, впевнено увійти до Його Царства, людям, причетним до подібних та різноманітних інших гріхів, злочинів і беззаконня, і був Богом Отцем посланий у цей світ з відповідною спеціальною місією Син Божий - Ісус Христос з Назарету Галілейського. І саме для цього і існує і служить Богові та людям в цьому світі інституція заснованої Месією-Спасителем та натхненної і провадженої Святим Духом Його істинної й соборної Церкви Нового Завіту.
І от, щоб неодмінно завадити, перешкодити виконанню нею цієї її спасенної та оздоровчої (душу і тіло) місії, диявол та його спідручні - духовні й фізичні завше вельми прагнули і прагнуть, аби будь-що відвернути, а особливо дітей цього Божого народу, з благословенного Христового шляху. Того, що, зрештою, веде їх до подолання гріха й нечестя та осягнення кінцевої праведності й освячення, зцілення і спасіння. Та "скинути" їх геть у "море" - погибельну прірву зла, безбожництва і беззаконня.
А от усе закцентоване вище - і, зокрема, стосовно єдності й цілісності Єрусалима - також є своєрідним прообразом і символом грядущого повного відновлення єдності, соборності і цілісності різноликого й правдивого - дійсно, як наголошувалося вище, натхненного, відновленого й провадженого Святим Духом різнобарвного й соборного Тіла Христового (цього "нового Ізраїлю"): східних і західних традицій та деномінацій. Як, власне, в Україні, так і, загалом, по всіх земних усюдах. Тобто саме тих істинних дітей Божих, що повсякчас "чути про вас, що ви стоїте в одному дусі, змагаючись однодушно за віру євангельську" (Фил.1:27).
"Щоб увірував світ", а точніше - величезні маси людей з усіх країн та мов, племен і народів (включаючи також і вибраний старозавітній та його арабських та інших сусідів у регіоні) у "посланого" до них Богом Отцем Його "улюбленого" Сина Божого - Месії-Спасителя Ісуса Христа (Ін.17:21-24). "Увірували" і таким чином "СПАСЛИСЯ" (Рим.11:11,25,26; Іс.19:23-25)!
"Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр.22:20).
[До речі, на цьому ж порталі опубліковані деяка додаткова інформація, а також актуальні роздуми й спостереження стосовно цієї (на певної дотичної до неї) тематики. І з якою можна ознайомитися, якщо в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати й відкрити такі тексти (заголовки): "14 жовтня - Свято Покрову Пресвятої Богородиці - Кіріос" та "14 серпня - Пам'ять мучеників Маккавеїв - Кіріос". А, крім того, й це: "Вхід Господній в Єрусалим - Кіріос".]