Цього днсвятий муч Агапійя Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті святого мученика Агапія і шести мучеників.

Ці святі багатостраждальні мученики були за царювання Диоклитіяна Агапій — із Газького града, Тимолай — із Понта Євксинського, два Діонисії — із Триполя Фінікійського, Ромул ж був піддияконом Діоспольської церкви, Пуплій і два Олександри — з Єгипту. Постраждали ж у Кесарії Филиповій, що в Святій Землі, від ігемона Урвана у другий тодішнього гоніння рік, коли даний був по всіх краях і градах нечестивий наказ царський, аби християн до ідолопоклоніння і нечистих жертв переконувати. Коли ж свято якесь богомерзенне в Кесарійському граді відбувалося і люду із навколишніх сіл незліченно зібралося, приготоване було видовище, на якому християн, яких тримали в путах, мали мучити. Зійшовся на те видовище весь зібраний там незліченний еллінський люд, де ж першим святого мученика Тимотея (якого 19-го серпня і 19-го вересня вшановуємо) після багатьох мук у вогні спалили. Тоді святих мучеників Агапія і Теклю звірам на поїдання віддали (не цього ж Агапія, якого нині вшановуємо, але иншого того ж імени, який перед тим разом зі святою Теклею постраждав. Пам'ять про нього — із вищезгаданим святим мучеником Тимотеєм у серпні). Коли таке криваве видовище відбувалося, шість мужніх юнаків, християн вірою, нині вшановуваних мучеників: Пуплій, Тимолай, Ромул, два Олександри і один Діонисій — ревністю за Христом розпалилися, зв'язали собі самі назад руки на знак того, що без страху добровільно хочуть за Христа страждати і готові хоч у вогонь, хоч на поїдання звірам за любов Христову.

І, швидко вибігши на середину видовища, перед ігемоном Урваном встали, велегласно взиваючи: "Ми - християни!" Ігемон же, бачачи їх, молодих тілом, не хотів зразу страчувати їх, але спершу ласкою довго вмовляв поклонитися ідолам і не губити себе самих в такій красі юности. Тоді звелів вкинути їх до в'язниці. Через кілька днів приписаний був до числа їхнього — в'язнів Христових —  Агапій — муж, шанований серед християн і славний через подвиг свій страдницький, бо раніше в різний час велику відвагу в ісповіданні імени Христового показав і різні муки перетерпів. Його в той час знову схопили зі слугою Діонисієм Єгиптянином і до святих шести юнаків вкинули, і стало їх числом восьмеро. Довго їх в путах тримали, і багато допитували, і всіляко мучили. Коли від Христа не відвернулися — всі ж муки доблесно перетерпіли, — на страту мечем були засуджені. І всі одного цього дня поклали голови свої за Голову Церкви — Христа Господа, Йому ж святі свої душі в руки передали, вінці переможні від Нього прийняли у торжествуючій на небесах Церкві.

 

Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).