Святий Лаврентій був одним із семи дияконів Римської Церкви. У 257 році імператор Валеріан видав наказ повбивати всіх єпископів, священиків і дияконів Христової Церкви. Після смерті єпископа Риму Стефана у 257 році загинув мученицькою смертю наступного року Папа Сикст.
Коли Папу вели на смерть, диякон Лаврентій ішов за ним і плакав, що не може віддати за святу віру життя разом з цим вірним Христовим служителем. Папа сказав йому: "Я не залишаю тебе, мій сину. Ти підеш за мною через три дні". Почувши це, Лаврентій продав церковний посуд, а виручені гроші роздав убогим. Довідавшись про це, префект Рима запропонував йому віддати церковне майно для утримання війська. Коли ж диякон відмовився це зробити, його жорстоко мучили. Під час мук Лаврентій віддав Богові душу 258 року. Над його гробом діялися численні Господні чуда, а сам Лаврентій зачислений до лику святих.
* * *
Цього ж дня, 23 серпня, а точніше - в ніч з 23 на 24 серпня 1939 р., в московському Кремлі був укладений "пакт Молотова-Ріббентропа" з його зловісним "таємним протоколом". А ще до того, наприкінці вересня 1938 р., сталася підступна Мюнхенська угода. А, по суті, - змова і зрада.
У такий спосіб "великими державами" перед нацистським Райхом фактично були відкриті два основних "шлагбауми" для розв'язування ним Другої світової війни в Європі. Причому, на першому її етапі - згідно з тим "таємним протоколом" - саме Сталін був і діяв, по суті, як практичний і головний спільник і союзник Гітлера по територіальному розбою на Європейському континенті.
Рівно через 52 роки після підписання в Москві того зухвалого людожерського - партнерсько-союзницького пакту між обома - вочевидь, найжорстокішими і найкривавішими диктаторами і тиранами людської історії, 24 серпня 1991 р., у Києві відповідним історичним Актом Верховної Ради України урочисто була проголошена, а вірніше - відновлена самостійність і незалежність Української держави. І таким чином була виконана тверда й однозначна воля і план-задум Божого Провидіння. Принаймні, певна і важлива їх частина.
[І щодо даної (та деякої дотичної до неї) тематики, то на цьому ж порталі опубліковані певні роздуми і спостереження. І ознайомитися з якими можна, якщо в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати і відкрити і набрати такий текст (заголовок): "Вхід Господній в Єрусалим - Кіріос".]
А от нині, починаючи від лютого-березня 2014 р. і далі, незалежна Україна потерпає від цинічної - кривавої збройно-гібридної агресії імперсько-шовіністського режиму Кремля. А якщо ще, до того ж, врахувати й багато інших сучасних фактів і подій - переконливих доказів триваючої міжнародної експансії "русского міра", то стає зрозумілим, що певні біблійні, а також відомі Фатімські пророцтва 1917 р. - і, зокрема, стосовно негативного, шкідливого впливу і ролі Росії в усьому світі - продовжують здійснюватися...
І тут, мабуть, варто зазначити й наголосити, що нинішня ситуація із нашими зовнішніми "партнерами" і "союзниками" - тими, що (начебто) сприяють і допомагають Україні у протидії цій агресії РФ, - принаймні, багато в чому - нагадує все те, що було згадано вище і безпосередньо передувало вибуху в Європі Другої світової війни... Або, як про подібне нагадує нам Святе Письмо, "...лютим вином блудодіяння свого вона наповнила всі народи, і царі земні любодіяли з нею, і купці земні розбагатіли від великих розкошів її" (Одкр.18:3).
І - якраз у цьому контексті - напевно варто також пригадати, наприклад, і отаку істину й правду Слова Божого: "Так говорить Господь: проклята та людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа" (Єр.17:5). А також іще ось що: "Немає мудрости, і немає розуму, і немає ради всупереч Господу. Коня готують на день битви, але перемога - від Господа" (Пр.21:30,31).
Іншими словами, у цих наших міжнародних стосунках і сподіваннях на зовнішню партнерську допомогу у боротьбі з агресією і втручанням нашого імперського - північно-східного сусіда маємо дещо - чітко і ясно - пам'ятати.
А саме. Що, всіляко - в т. ч. і з таким (зовнішнім) сприянням, допомогою і співдією - зміцнюючи і розвиваючи обороноздатність і військовий потенціал Української держави, одначе ГОЛОВНІ, ОСНОВНІ наші сподівання і надії (все-таки!) маємо МОЛИТОВНО покладати і розраховувати саме на всемогутнього і милостивого Господа! Амінь.