До того, як Преподобний Тома прийняв чернечий постриг, він був відомим багатим і хоробрим військовослужбовцем. Будучи фізично дужим, він не раз забезпечував війську перемогу в боях. Але Тома дуже любив Христа, тому вирішив покинути світське життя і стати монахом.

Його метою було уподібнитися Господу. Саме тому він прирік себе на убогість, виховував у собі абсолютну покору. У цих богоугодних ділах його натхненниками були благочестиві монахи-посники. Коли він постановив для абсолютного спокою вирушити в пустелю, то вночі перед ним на небі з’явився вогненний стовп і сам святий пророк Ілля появився, аби показати йому шлях в недри пустелі.

Під керівництвом такого провідника, Тома прийшов до гори, названої Мелея. Тут він жив самотньо, спілкуючись лише з Богом і сподобляючись божественних одкровень і видінь.

Як раніше він перемагав видимих ворогів, так і тепер могутньою постійною молитвою розбивав і виганяв полки злих духів. Як би не хотів преподобний сховатися від людей, йому це не вдавалося, адже святістю своєю осіняв він землю.

Коли люди дізналися про цього святого-пустельника, що просвічував народ і допомагав усім, хто цього потребував. Господь наділив його даром зцілення недуг.

Він міг дарувати зір сліпим, кривим допомагав правильно і легко ходити, а одного разу за його молитвами забило джерело. Творити дива Преподобний не перестав і після того, як Господь забрав його душу до Себе.

Його мощі виявилися чудодійними. Вірні отримують зцілення  від безлічі недуг, в тому числі і тих, які вважають невиліковними за молитвами преподобного Томи і з благодаті Божої.

Преподобний Акакій, згаданий в «Ліствиці» св. Івана, був учнем дуже жорстокого Синайського старця. Дуже він завдавав юнакові важких ран і розчарувань, морив його голодом і непосильною працею. Але юнак ні на що не скаржився і за все дякував Господеві.

9 років у терпінні та абсолютному послусі жив Акакій в цього старця і будучи ще зовсім молодим, не витримав такого знущання і помер.

Наляканий старець пішов до одного з великих подвижників і розказав, що  юнак помер, але той йому не повірив. Був вже п'ятий день по смерті преподобного, коли подвижник прийшов до гробу і сказав: «Брате Акакію, ти справді помер?» і почув у відповідь: «Отче, я не помер, смиренні не вмирають». Після цього старець глибоко каявся за свою жорстокість і решту життя свого провів на самоті біля гробу преподобного, оплакуючи свої гріхи.

Про життя Преподобного Акакія оповідає святий Іван Ліствичник, який наводить його як приклад покори, тепреливости і нагороди за них.