Є два види гордості: перший, - коли хтось погорджує братом та вважає себе вищим від нього. Але, коли пильно на себе не вважати, то помалу доходить до другого виду, який полягає в тому, що людина робиться гордою супроти Бога, приписуючи собі, а не Богові, те добро, яке вона зуміла вчинити (св. Доротей з Гази, Духовні повчання, Про покору).
Як, впізнати й лікувати гордого? Впізнати з того, що він шукає вивищення; а виліковується він тоді, коли починає вірити в слова того, хто сказав: «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать» (Як. 4:6). Врешті, треба зауважити, що ніхто не зможе вилікуватися з тієї пристрасті, хоч би і як боявся засудження гордих, коли зовсім не відступить від всякого славолюбства (св. Василій Великий, КПр. 35).
Немає нічого легшого, як себе обманювати, бо кожний є для себе .занадто ласкавий суддя і називає корисним те, що йому приємне (св. Василій Великий, Монаші науки 21).
Треба бути переконаним, що найважча справа - це себе пізнати і себе провадити, бо самолюбство - людям вроджене, і кожний задля самолюбності відступає від правдивого суду (св. Василій Великий, Монаші науки 22).
Гордість - це заперечення Бога, винахід диявола, погорда людей, мати згуби, дитина неслави, ознака неплідності душі, втеча від Божої благодаті, предтеча шаленості, причина упадків і біснування, джерело гніву, двері лицемірства, твердиня бісів, сховище гріхів, причина безсердечності (св. Іван Ліствичник, Слово 23).
Поважний монах до мене сказав: Припустимо, що є дванадцять поганих пристрастей. І якщо ти свідомо полюбиш одну з них - маю на думці гордість, - то вона сама заповнить місце одинадцятьох інших (св. Іван Ліствичник, Слово 23).
Гордий подібний до яблука, що всередині зогнило, а зверху світить красою... Темнота чужа для світла, а гордий чужий для всякої чесноти (св. Іван Ліствичник, Слово 23).
Гордість - це наче пухлина від опіку, наповнена поганою рідиною (св. Іван Золотоустий, Гомілія 12, на 1 Кор. 4:6).
Нема нічого більш неприродного для християнської душі, як гордість (св. Іван Золотоустий, Гомілія 5, на Фил. 2:1-4).
Ліпше бути дурним, ніж гордим, бо в дурного виявляється тільки безглуздість як брак розуму, а в гордого гірше - безглуздість разом з шаленістю. Дурний - зло для себе самого, а гордий і для інших болячка. Гордість - плід безглуздя (св. Іван Золотоустий, Гомілія 7, на Фил. 2:5-11).
Ти гордишся голосом? Ллє ти ніколи не зможеш краще співати, як лебідь і соловей. Ти гордишся всестороннім мистецтвом? Але хто в цьому перевершить бджолу? Який митець, маляр чи землемір зможе наслідувати її працю?... Гордишся скорістю ніг? Але в цьому першенство належить зайцеві і серні. Навіть багато домашніх тварин швидше бігають від тебе... Ти маєш гострий зір? Але не такий, як серна або орел. Ти маєш добрий слух? Але в осла ще ліпший. Ти маєш нюх? Але в собаки ще кращий (св. Іван Золотоустий, Гомілія 7, на Фил. 2:5-11).
Гордість - це найбільше з усіх лих (св. Іван Золотоустий, Гомілія 34, на Мт. 10:26).
Ніщо так не роздирає тіло Церкви, як гордість (св.Іван Золотоустий, Гомілія 22, на Рим. 12:14).
Мати всіх лих і бід - пуста слава й гордість (св. Іван Золотоустий, Гомілія про покору, на Фил. 1:18).
Гордість - це вершина зла, корінь і джерело всякого нєчестя... Хоча б ми визначалися постом, молитвою, милостинею, чистотою, або якоюсь іншою чеснотою, - все те без покори розпадеться і загине (св. Іван Золотоустий, Гомілія 15, на Мт. 5:1-3).
Зброя лукавого - це гордість. Нею він умертвив Адама. Нею він умертвляє і всіх його дітей. А зброя Господа нашого - смирення (св. Єфрем Сирійський, Про смирення і гордість).
Гордість - це пухлина душі, наповнена зіпсутою кров'ю. Коли пухлина дозріє і трісне, то спричинить велику неприємність... Зогнилий ізлід безкорисний для рільника, і чеснота гордого непотрібна Богові... Гордий монах - це дерево без коріння, що не зможе витримати натиску вітру (св. Ніль Синайський, Про гордість).
Нема нічого легшого, як обманювати себе самого і, надуваючись пустою славою, вважати себе за щось, будучи нічим (св. Григорій Богослов, Слово 36).
Не носися високо, щоб не впасти глибоко (св. Григорій Богослов, Слово 44).
Не вважай себе мудрим, бо гордістю вознесеться твоя душа, і ти впадеш до рук твоїх ворогів (Устав св. Антонія Великого, 246).
Не вважай себе всезнаючим і мудрим (тобто не кажи: «Сам знаю, сам вмію зробити»), бо пропаде твій труд, і виявиться, що твій корабель даремно плив дотепер (Устав св. Антонія Великого, 247).
Тлумачення скорочень: А.Б. - Аскетична Бесіда; КПр. - Коротші Правила; МПр. - Моральні Правила; ШПр. - Мирші Праивла
З книги "Перлини Східних Отців"
Якщо Вас зацікавили повчання радимо придбати книгу