Проповідь на шістнадцяту неділю по Зісланні Святого Духа

Зуміймо віддячитись Богу, і повернути

Для нас людей, принцип життя простий: нічого з нічого не буває. Якщо маєш, то завдяки тому, що інший тобі дав, або вже сам собі придбав, але все з допомогою інших. Є сумнів? Хм... Тепер подумаймо: чи є таке придбане, здобуте, зроблене чи навіть видумане і все без нічиєї допомоги? Так мабуть народилась приказка: щоб зібрати щось, потрібно, щоб хтось посіяв. Таким чином хтось перед нами посіяв, а ми вже збираємо.
А ще краще скаже наступний приклад: Живемо у будинку, який хтось збудував. Якщо ж ми його збудували, то хтось нам дав матеріали. Якщо ж ми здобули матеріали, то їх хтось виготовив і т.д. Нічого з нічого не буває!

Саме тому, йдучи за цією логікою, ми дійдемо до Творця, який є початком і дателем всього. Правда в тому, що ми не завжди про це пам’ятаємо, деколи не розпізнаємо, що це дароване саме Ним, а також не завжди Йому складаємо подяку за все отримане. А ще дехто – не цінить отримані дари, тобто їх не використовує. А якщо і використовує, то не на користь своїй душі!

Притча про таланти нас повчає пригадати все, що ми отримали від Бога безпосередньо, або ж через інших людей. Вчить також аналізувати: наскільки ми зуміли використати і повернути назад Богові безпосередньо Йому або через інших людей все отримане добро. Слід пам’ятати також: якщо не віддамо іншим, не помножимо добра, то його просто і не отримають. Якщо ти нарікаєш, що у світі мало добра, то запитай спочатку себе: скільки добра ти помножив (ла)?

Приклад. Одна мама навчила дочку грати одну гру. Дівчинка вибігла на вулицю і, зібравши друзів, навчила цієї нової і цікавої гри інших. Всім було дуже весело і радісно.

Коли ця мама пробула на заробітках довший час, вона мала можливість навчити інших того, що інші її подруги не знали, але чомусь цього не сталось. Вона не помножила те, що отримала. Постійно говорила: нехай самі доходять до цього. Дивно... Одного дня вона прийшла до церкви і почула притчу про помноження дарів, отриманих від Бога, які не завжди є явними. Цікаво, коли вона вийде з цього храму, її життя зміниться?

А у тебе, коли ти почуєш цю проповідь? Успіхів тобі у твоїх рішеннях! Амінь

о. Віталій ТАРАСЕНКО

ПРИКЛАДИ

1. Притча  «Про таланти» закликає нас не приховувати добро дане від Бога, а помножувати його.

Роздумуючи над простою історією, можемо дійти до висновку: щоб мати, потрібно отримати, а також: щоб інший мав, потрібно йому передати. Задумуюсь над собою. Аналізую своє життя і зауважую, що багато дарів просто залишилось в мені і без помноження їх. Пригадую погані ситуації, через які втягнувся у зло. І це зло ввійшло (увібрав) в себе та без великих зусиль помножив, розповсюджуючи його серед інших часто випадкових людей. Злий вчинок нам легше розповсюдити. Поганий настрій, нервовість, образа, приниження, заздрість слави, погані думки, нарікання, осуд, плітки. Якби була притча про злого духа, який роздає таланти, то в цій притчі багато хто би себе краще пізнав. Хоча можна і написати її.

Притча «Про погані таланти». Закликав нервовий директор своїх підлеглих і насварив їх, кажучи наскільки можна краще давати прибуток і наскільки вони погано працюють. Вернулись підлеглі до своїх місць праці і почали сваритись із своїми підлеглими. Коли всі вернулись додому, то почали виявляти свої незадоволення до своїх жінок та чоловіків. Незабаром вернулись діти зі школи, які теж стали учасниками критики і нагадуванням того, хто є справжній господар в домі. Почалась сварка в сім’ї. Кожен вияснював: хто є хто.

Жінка доказувала, що чоловік не може знайти справжньої роботи, де дають добру зарплату, а чоловік закидав, що за такі гроші можна прожити, якщо мати голову на плечах.

Діти плакали, створюючи жахливу сцену незрозумілості і розпачу. Діти не розуміли: чому двоє, котрі люблять їх до безтями, до безтями знищують одне одного.

Жінка не витримала, зібрала дітей і пішла до своїх батьків. Чоловік випив чарку… наступного ранку він не вийшов на роботу.

Того ранку багато людей вийшло на роботу і далі працювали. Та все ж кожний у своєму серці переживав, що одного дня може таке статися з кожним…

Хіба, якщо ти будеш спокійно крокувати дорогою свою життя і не брати від інших злий настрій, злі звички і все, що принесете помноження зла. Подав о. Віталій Тарасенко.

2. А ще є такі історії-притчі «про таланти»: Жінка навчила своїх подруг пісню. Коли вона одного разу зайшла до церкви і почула, як цілий церковний хор виконував пісню, вона спокійно зупинилась при дверях храму і тихенько підспівувала. На її очах з’явилась краплинка сльози… сльози радості.

Ще одна жінка розповіла рецепт смачної страви. Коли у неї був День народження, її подруги приготували цю страву. Всім було смачно і весело, та все ж її веселість була особливою, вона була поєднана з приємним відчуттям загадковості і вдячності. Священик пізно ввечері повертався додому після недільних відправ. Йому на телефон прийшло повідомлення: «Отче, спасибі за проповідь, я її ще переказала своїм подругам, котрі не були в церкві. Вони теж дякують». Він опустив мобільник і звів свої очі вгору. Мабуть дякував за те, що Господь вчора дав йому дар мудрого слова і сьогодні він зумів розділити та помножити це слово. Таланти повернулись помноженими.

А ти маєш таку історію? Мабуть не одну? Не закопуй свій талант, бо у світі мало добра, бо мабуть його мало помножуємо ... не так? Подав о. Віталій Тарасенко