Проповідь на сьому Неділю по Зісланні Святого Духа
Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про зцілення двох сліпих і німого. У якому тяжкому стані знаходиться цей світ, і як різні людські нещастя. Німого привели до Христа, як тільки оздоровлені сліпці пішли. Який невтомний наш Господь в творенні добра, що робить одну добру справу вслід за іншою. Скарби милосердя завжди є у Нього в надмірі, і скільки б Він не здійснював чудес, вони ніколи не можуть вичерпатися, і це полягає в нашій здатності брати участь у Божому дарі – у нашій вірі і нашій молитві.
Двоє сліпих слідують за Христом і кричать: «Помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів». Обітниці які були звіщенні через пророків, що з нащадків Давида, з’явиться Месія, були добре відомі Ізраїльському народові. У цей час було велике очікування Його пришестя. Ці сліпі люди знають, визнають і сповіщають на вулицях Капернауму, що Месія прийшов, що Він тут. Дивна річ – ті, хто Промислом Божим позбавлені тілесного зору, можуть мати духовні очі настільки просвіченими, щоб розрізняти великі діяння Божі, приховані від премудрих і розумних. Перед нами справжня віра.
Вони просять тільки про милість. І ми маємо вчитися такої молитви. Як би не були великі наші потреби і скорботи, нам не потрібно нічого, крім того, щоб Господь був милостивий до нас. Одного ми просимо у Господа: щоб бути нам причетними Його милосердя. Нехай навіть Він не зцілить нас і не позбавить від тієї біди, в якій ми сьогодні опинилися – якщо милість Його буде з нами, нам буде досить цього, ми будемо втішені.
І вони – звернемо і на це увагу – не кажуть, кожен з них окремо, «помилуй мене», але обидва молять один за одного: «Помилуй нас». Вони – друзі по нещастю, і їхня молитва єдина. Якби народ наш, всі люди, усвідомили сьогодні, яка важлива спільна молитва, якби «єдиним серцем та єдиними устами» звернулися до Господа, відбулося б диво. У Христа досить милості для кожного і для всіх. Сліпі слідують за Христом, волаючи до Нього про допомогу. Але Він наче не помічає їх. Багато народу йшло поряд з Ними і всі кричали, а потім, може бути, коли Христос проходив, вони просто забували про все. Він хоче побачити, що їх молитва справжня і що їх усвідомлення біди реальне.Господь інколи не відповідає відразу на нашу молитву, щоб поглибилася наша молитва і щоб стало більш дорогим для нас визволення, яке ми не можемо отримати із перших наших слів. Господь хоче навчити нас бути наполегливими у молитвах, завжди молитися і не занепадати духом.
І ще важлива деталь. Коли Христос увійшов до дому, сліпі пішли за Ним і там підійшли до Нього. Тому, що Він не відповів їм на вулиці, вони змушені були ввійти за Ним у будинок. Святі отці бачать у цьому особливий сенс. Рано чи пізно кожен з нас повинен зустріти Христа наодинці. Добре молитися в храмі з усіма, при великому скупченні народу, коли велике свято і загальне торжество мимоволі захоплює нас. Але врешті-решт кожен повинен зустрітися особисто з Христом, і це має вирішальне значення. Чи буде це в храмі або в домашній нашій молитві, або коли до нас завітає біда. Сам Господь шукає, щоб це з нами сталося. Двері Христові завжди відкриті для тих, хто невідступно слідує за Ним. Але ця зустріч з Христом повинна бути таємною. Тому-то, коли сліпі прозріли, Христос суворо наказав їм: «Дивіться, щоб ніхто не дізнався».
Сьогоднішнє Євангеліє нагадує нам, що наша молитва повинна бути з’єднана з безсумнівною вірою. Христос питає сліпих: «Чи вірите, що Я можу це зробити?» І відповідає їм: «По вірі вашій нехай буде вам». Він міг би, говорить святий Іван Золотоустий, відразу всіх сліпих, німих і глухих на землі зцілити одним словом. Але що б це означало? Людина була би поставлена на один рівень з нерозумними істотами, без свободи волі і вільного вибору, позбавлена високого свого покликання. Але людина тому і називається людиною, що завжди стоїть перед вибором добра і зла. Якщо вона обирає добро, коли вступає в дружбу з Богом – стає дитиною світла, спадкоємцем Його небесного Царства. Якщо вона обирає зло – стає нижче нерозумних істот, занурюючись в непроглядну темряву.
Чи не те ж саме сталося з німим, про зцілення якого далі говориться в сьогоднішньому Євангелії? Він був безсловесною істотою, а став повноцінною людиною, дитиною Божою.
Ми часто повторюємо, що і в наш час все робиться, щоб перетворити людей у безсловесних істот. І найголовніше, що сьогодні відбувається у світі – беззмістовність слова. Змішуються святі і брудні слова. Брехня масово звучить по телебаченню. Екран телевізора переповнює лихослів’я, і вони не соромляться вже публічно виголошувати будь-який сором.
Спочатку Христос вигнав диявола з німого, і тільки потім той став говорити. Уявіть, що Господь звільнив би його від німоти і залишив все як є, які б тоді слова лунали з його уст. Христос вражає корінь зла і усуває причину німоти.
Тільки силою Божою може бути знищена сила сатани, тільки справжньою вірою можемо знайти ми дар прозріння. Тільки в істинній молитві відчиняються уста, що приносять хвалу Господеві. Ми так часом про це чомусь забуваємо! Ми відкладаємо спасіння на пізніше, або й взагалі про нього не думаємо.
Не біймося взивати до Бога у важких хвилинах нашого життя! Господь нас завжди готовий вислухати, а головне зцілити від гріха, прийняти у свої батьківські обійми, і запровадити до свого Царства Небесного, «де всіх радісних оселя». Амінь.
о. Ігор ПУНЬ
ПРИКЛАДИ
1. Уявімо собі древнє місто в якому царював злий, деспотичний володар. Він був вигнаний з цього міста, але зібрав своє місто і намагається знову заволодіти ним. Місто обложене неприступними мурами, але має п’ять входів, п’ять дверей, через які ворогу найлегше проникнути в місто, заволодіти ним. Серед п’яти дверей є двоє найбільших, через які входить найбільше людей і через які найлегше проникнути у місто. Злий володар про це знає і тому найбільше їх атакує, найбільше ними хоче заволодіти. Якщо не вдається силою перемогти, то вдається до хитрощів, до лестощів, надсилає шпигунів, щоб приспати або знищити охорону найбільших, найважливіших дверей.
Таким містом є наша з вами душа. Після Христової Воскресної Перемоги злий дух втратив владу над людською душею. Але весь час намагається знову заволодіти нею і тими п’ятьма дверима через які він намагається проникнути в людську душу, знову заволодіти нею є п’ять людських почуттів (зір, слух, нюх, смак, дотик). Але серед п’яти почуттів є два найголовніші, через які людина отримує найбільше інформації, які злий дух найбільше атакує і якими найбільше бажає заволодіти. Цими почуттями є наш зір і слух. Їх найбільше маємо оберігати і контролювати, щоб не втратити свою безсмертну душу, щоб не дати ворогу заволодіти нею. «Якщо хочеш завжди перебувати у доброму душевному стані, якщо хочеш мати добре духовне життя, то найбільше оберігай свій зір і слух», – говорить у повчаннях до своїх монахів святий Теодор Студит.
Так, саме зір і слух є найважливішими органами почуття, які маємо оберігати від злого духа. Саме через них зло найбільше входить у серце і душу людини. Ще древньогрецький філософ Аристотель (384-322 рр. до народження Христа) говорив, що людина, яка не контролює свій слух і зір, подібна до гарної амфори (давньогрецький розписний глиняний глечик), яка має красиві зовнішні форми, розписана чудовими малюнками, але наповнена найгіршими нечистотами. Людина ж, яка дбає, щоб через її слух та зір у її серце потрапляли тільки небесні, істинні речі, є подібна до красивої амфори, наповненої найпахучішими і найдорожчими оліями.
Христос також говорить, що не їжа опоганює людину, а те, чим наповнене серце людини і виходить через уста назовні, опоганює людину (Пор. Мт. 15.10-20; Мр. 7. 14-23).
Тому стан душі людини дуже залежить від того чим наповнюється душа людини, яку інформацію черпає із зовнішнього світу. Якщо наповнена істинними, правдивим знаннями, то її душа перебуває у стані душевного спокою та щастя (блаженства). Коли ж наповнена гріховними знаннями, то перебуває у стані неспокою, душевної тривоги, озлобленості, у неї весь час виникають гріховні бажання, у неї постійний потяг до гріховного.
Дивує сучасний світ. Усі люди хочуть бути щасливими, перебувати у стані душевного блаженства, піднесення. Але подивімося яка інформація потрапляє до їх душі через засоби масової інформації. Насильство і розпуста по телебаченню стали настільки звичними, що наша душа вже практично не реагує на це зло, ми вже не вжахаємося і не обурюємося почутим. «Зірки» естради і кіно, політики, відомі люди говорять про інтимні, сокровенні речі, які не мають виходити за коло родини, відкрито і з насолодою. Еротика і порнографія стали нормою на сторінках наших газет і журналів. Засоби масової інформації стали засобами політичної боротьби, засобами впливу на людський розум, тому відверта брехня, дезінформація стали важливими інструментами у політичній війні, боротьбі. Кожен перекручує факти на свій лад, тому людям дуже часто важко розібратись, де є правда, а де брехня і тому все частіше чути вислів: «Вже не вірю нікому!» Музика не така, що заспокою і спонукає до роздумів та духовного піднесення, а така, що збуджує людину, породжує душевний неспокій, а в стані душевного неспокою, як відомо, найлегше піддатися гріху, пристрасті (вчені довели, що сучасна музика піднімає середню частоту серцебиття до 140-160 ударів в хвилину, при нормі 80-100, і це робить людину нервовою, збудженою, а іноді агресивною і неуважною). Людям постійно нав’язується попса, реп та тюремна музика, яку несправедливо називають шансоном.
У засобах масової інформації так багато зла, що ми до нього звикли, з ним змирилися, а між тим зло невпинно і непомітно робить свою справу – руйнує нашу душу. І особливо сильно воно впливає на молодь та дітей. Немає нічого дивного, що під час соціального опитування на питання: «Чи відчуваєте ви себе щасливою людиною?» тільки десять процентів українців відповідають: «Так». Не може людина відчувати себе щасливою, коли отримує так багато негативної, злої інформації з зовнішнього світу, коли не оберігається і не захищається від неї.
Так, людський розум потребує постійної інформації так само, як наше тіло матеріальної поживи і міжнародна організація захисту прав людини бореться у першу чергу, щоб кожна людина на планеті Землі мала вільний доступ до їжі і інформації. Але ж потрібно контролювати і відбирати ту інформацію, що потрапляє у наш розум. Ми ж не їмо отруєну і зіпсуту їжу тільки тому, що хочемо їсти. То чому ми дозволяємо так легко злій інформації потрапляти у наш розум та душу?
Одного разу до святого Антонія Великого підійшов чоловік і сказав, що він почуває себе дуже пригніченим і нещасливим. Запитав: «Що мені зробити, щоб стати щасливою людиною?» Святий Антоній Великий зацитував йому перший рядок, першого Псальма: «Блажен муж, що на раду несправедливих не ходить…». Той чоловік усе зрозумів, що йому хотів сказати святий Антоній Великий і перестав спілкуватися з злими людьми, слухати міські плітки. З часом став багато молитися, спілкуватися з Богом, а потім пішов жити на пустелю, перестав зовсім спілкуватися з людьми. Через сорок років святий Антоній зустрів цього чоловіка серед пустинників-самітників у Фіваіді. Він мав ангелоподібний вид і був переповнений Божою радістю, здавалося, що якесь Небесне світло від нього виходить. Святий Антоній запитав, чи не шкодує він, що покинув людей і немає можливості спілкуватися з людьми? «Ні! – відповів цей чоловік. Спілкування з Богом і читання святих книжок робить мене направду щасливим».
Подібний випадок довелось спостерігати у середині дев’яностих років минулого століття. Один чоловік, ветеран УПА, пережив інфаркт і звернувся за допомогою до побожного чоловіка. Той порадив йому: «Перестаньте дивитися телевізор і ваше серце заспокоїться!» Спочатку йому видавалося дивним, як можна не дивитися зовсім телевізор, адже не уявляв собі життя без нього, але таки послухав. За деякий час вони знову зустрілися і він сказав: «Дякую тобі за пораду: знову став спокійною, врівноваженою людиною. У мене з’явилося так багато вільного часу, а про сердечні хвороби зовсім забув».
Тож пам’ятаймо, що молитва, читання добрих книжок, слухання добрих людей будує, а зла інформація руйнує нашу душу. Будьмо уважні до цього, бо злий дух найбільше «атакує» наш слух і наш зір.
2. Слово дуже могутній інструмент, ні одна істота на Землі, крім людини, не наділена цим даром Воно дано людині для пізнання Божих істин, Божих правд і це його головне завдання.
Все може нас навчати розуміння Божих істин (хасидська притча). Вчитися Божих правдивих істин можна, дивлячись на будь-яку річ, – сказав якось вчитель своїм учням. – Все в цьому світі існує, щоб навчати нас. Не тільки те, що зробив Господь, а й те, що зробили люди, робить нас мудрішими.
– Чому ж нас вчить, наприклад, – запитав один учень із сумнівом, – залізниця?
– Що, спізнившись на мить, можна втратити все.
– А телеграф?
– Що кожне слово враховується.
– А телефон?
– Що те, що ми говоримо, чути далеко і не зникає безслідно. Господь Бог дав нам, людям, слово, щоб вести до істини, до правди, досконалості, вічного, високого. Слово – це дар Божий. Не можна вживати його для грішних справ. Той, хто злословить подібний до того, хто плює у небо. Небу це не зашкодить, але плювотиння повертається на голову того, хто плює
Висновок. Слово не порожній звук, воно засіб для передання правдивих істин, людських думок. Не можна його використовувати у неналежний спосіб, не можна людині хулити, злословити, обмовляти інших, бо це все обов’язково повернеться до неї самої у ще гіршій формі.
«Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує. І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу» (Еф. 4.28-30).