Проповідь на свято Святих Володимира і Ольги
Апостол землі української
В літній час, а саме 28 липня уся українська земля вертається думкою у період тисячолітньої давності, коли безповоротно Київська Русь залишила поганство та язичництво і прийняла християнство – віру в правдивого Бога. Сплило багато води з того часу, але фактом є те, що скільки б ворогів не топтало нашої землі та не лило нашої крові; лише християнська віра врятувала наш народ перед знищенням. Коли вороги натискали на наші кордони, тоді гуртувались слов’яни і давали відсіч.
Сьогодні ми маємо політично-географічну державу й дивлячись з перспективи тисячолітньої історії християнства на Україні, можемо сміливо сказати – віра збережена, але лише як зерно, яке потрібно знову кинути на серце молодої держави. Україна починається з рідної хати. Як ми практикуємо свою християнську віру вдома, так вона супроводжуватиме нас на інших ділянках. Господь сказав: «Ви світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5.14-16).
Святий рівноапостольний князь Володимир Великий запалив силою Святого Духа це світло в серці нашого народу. Зараз в наші дні постійно мусимо працювати, щоб вітер матеріалізму, гріха і усякого зла не загасив та не віддалив нас від Спасіння, що дає сам Ісус Христос. Якщо князь Володимир на своєму полі праці, як керівник держави, почавши з себе, охристиянізував цілу країну, то ми, кожний на своєму місці, покликані освячувати життя своє особисте та життя тих, які є навколо нас. Зерно Святого Євангелія не може лежати мертво на ґрунті серця – його завдання рости та приносити плоди. Будучи українським народом, мусимо усвідомити одну істину – не потрібно очікувати кращого чи духовного, звинувачувати у бідах владу чи керівництво різних рівнів. Давайте почнемо із себе. Чи наше життя вже настільки бездоганне, що можемо судити інших? Впевнений, що ні. Чим більше будемо занурюватись в особисті відносини із Богом, тим краще бачитимемо свою грішність і не будемо судити ближнього. Святий Володимир до свого навернення бачив, що держава тримається завдяки силі, яка не є «милосердною», а жорстокою. В свою чергу жорстокість породжує зло. Таким чином зло не може втриматись довго. Князь шукав іншої «сили», яка не тільки змогла б змінити та принести спокій у державу, але й принести спокій у його серце «воїна». І така сила знайшлась – Віра в Ісуса Христа!
Дорогі браття і сестри! Якщо немає іншої сили і ради, щоб змінилось наше життя, тоді врешті решт, прийдімо до Христа, але не ногами, лише серцем, не руками, лише душею. Так як Князь Володимир віддав Україну під опіку Господа і зберіг її аж досі, так само віддай своє життя під опіку Спасителя – тоді не тільки збережеш його тут на Землі, але для вічності. Просімо духовної підтримки у святого Володимира на кожну важку справу та поступ у вірі. Нехай він разом і святою княгинею Ольгою випросить в Ісуса Христа духовного навернення нашому народові та святості християнських сімей. Помолімось разом з усією Церквою молитву Тропаря святому рівноапостольному Володимирові: «Як євангельський купець шукав ти цінної перлини, славновладний Володимире. Сидівши на високому престолі матері городів наших Богом береженого Києва, ти шукав правдивої віри, і знайшов неоціненний скарб – Христа, що вибрав тебе, як другого Павла, отряс сліпоту тілесну разом з душевною у святій купелі. Тому й святкуємо пам’ять твою ми, народ твій. Молися за спасіння батьківщини своєї і народу свого» (Молитвослов, ст.1306). Амінь.
о. Володимир САМПАРА
ПРИКЛАДИ
1. Віра – катання на ковзанах. Вісімнадцятого листопада прогулюючись на Галицькому ринку разом із дружиною та донькою, ми вирішили завітати ще й до супермаркету «Подоляни». Кожний тернополянин знає, що у Подолянах знаходиться розважальний молодіжний центр, в якому можна пограти у настільний теніс, чи повітряний хокей, або позбивати кеглі кулею, і звичайно покататись на ковзанах. Ви знаєте, я вперше в житті катався на ковзанах. Для мене було великою радістю не впасти в перші хвилини катання, але потім... моя спина відчула відсоток щільності льоду. Перед виходом на лід ми розмовляли із чоловіком, який на нашу думку стояв впевнено на ковзанах. Він розповів нам головне правило – не дозволяти ковзанам «тікати вперед», триматись рівно і повільно на початку рухатись. Постійно треба бути дуже уважному, бо якщо «зловив гаву», то неодмінно відчуєш «м’яке приземлення», що допоможе відновити пильність підчас катання. Можу із впевненістю сказати, що так є із нашим духовним життям – втратив увагу і ось маєш упадок. Апостол Павло у своєму листі написав: «Стоїш – дивись, щоб не впав» (Пор. 1 Кор. 10.12). Як важливо встояти серед «життєвого ковзання» на ногах, щоб не впасти але зберегти рівновагу Духа і тіла. Дух Святий є найкращим вчителем нашим. Подав о. Володимир Сампара.
2. Дев’ять випробувань (даоська притча) Конфуцій сказав: «Проникнути у серце людини важче, ніж пробратися в гірську ущелину. Легше пізнати Небо, ніж серце людини».
Небо встановило весну і осінь, літо і зиму, день і ніч. У людини ж особа мінлива, почуття глибоко приховані. Буває, що людина з вигляду добра, а по натурі жадібна; по виду талановита, а на ділі нікчемна; по виду діловита, а в душі бездіяльна; зовні м’яка, а всередині груба. Ось чому виходить так, що людина то прагне до чеснот, як вмираючий від спраги – до води, то біжить від них, як від лісової пожежі.
Ось чому мудрий правитель перед тим, як призначить нового керівника на посаду дає йому дев’ять випробувань. Посилає людину в далекий шлях, щоб випробувати його вірність, і посилає його близько, щоб випробувати його шанобливість; дає важке доручення, щоб випробувати його здібності; ставить йому несподівані питання, щоб випробувати його кмітливість; наказує діяти швидко, щоб випробувати його довіру; довіряє йому багатство, щоб випробувати його совісність; сповіщає його про небезпеку, щоб випробувати його холоднокровність; напуває його до п’яна, щоб побачити його схильності; садить його разом з жінками, щоб побачити, чи не пристрасний він.
Такі дев’ять випробувань, за якими можна судити про людей. І тільки після них людину можна ставити на відповідальну посаду.