Бут 4,16-26
Книга Буття пропонує нам роздумування над життям людей, що торували собі дорогу після вигнання з раю. Взагалі, не почалося так добре, бо Господь чинив знаки Каїнові, знаючи його задуми серця: «… Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні – гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати» (Бут 4,6-7). Господь намагався допомогти людині, перестерегти перед злим наміром, але людина не завжди бажає слухати Бога, бо їй здається, що він далеко. Натомість, автор псалмів переконує: «Близько єси, о Господи, і всі твої веління – правда» (Пс 119,151). Бог завжди поруч, лише не бажає насильно тримати руку особи, яка намірялася чинити зло, шануючи її вільну волю.
У книзі описується дальша доля Каїна, підкреслюючи, що він віддалився від лиця Господнього. Так на віддалі тримався апостол Петро, який слідував за Христом на двір первосвященика, а згодом відрікся Спасителя (пор. Мр 14,54). І Каїн також втікав від Бога, бо гріх переслідував його; не мав спокою, припускав, що Господь не знатиме про його лихий вчинок, мимо того, що був попереджений. Це – людська слабість, гріх ослабив людину в протистоянні перед злом. А Господь говорить: «Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому» (Пс 22,12). Із тексту нічого не довідуємося, щоб Каїн каявся, перепрошував Господа, чинив покуту тощо. Він навпаки збудував місто, називаючи іменем свого сина – Енох. Не утверджувався у служінні Богові, а розбудовував людську славу. Шукав заспокоєння, це – добре, але не чинив це з любові та довіри до Господа. Виглядає, що людська слава стала у нього на перше місце, а служіння Бога та приближення до нього занедбав. Віддалявся, відходив від лиця Господнього. У Діяннях апостолів знаходимо, що апостол Петро підбадьорював усіх, щоб триматися Господа рішучим серцем (пор. Ді 11,23). А Каїн шукав потіхи та заспокоєння у дітях, в людях, але правдивий спокій дає тільки Господь. Люди розвивалися: випасали худобу, «кували з міді й заліза всяке знаряддя», бо Господь сповнив їх духом, мудрістю й розумом та хистом у всякім ділі (пор. Вих 31,3). Бог щедрий, підтримує людину, навіть, тоді, коли вона стоїть в опозиції до нього. Своєю добротою бажає впровадити особу на праведну дорогу, не ставиться до людей так, як вони тривають у гріховному положенні. Він проявляє ініціативу, надихає, навіть, через видимі матеріальні речі, а особа, яка не задумується, приписує це своєму вмінню, не дякуючи за дар Богові. І не йшло добре з духовним життям в народі, бо появився ще й Ламех, який вбив чоловіка. Стали повторятися гріховні речі по лінії Каїна, його потомки не відзначалися праведним життям, а диявол розтягував свої підступні сіті й ловив у них Божих створінь. Ще жили перші родичі, які ризикнули не послухати попереджуючих слів Господніх, впровадили гріх на землю. І згодом злому духові було легше наклонити людину чинити беззаконня. Страшні слова промовляв Ламех, говорячи до своїх дружин, що вбив чоловіка й на нього чигає кара «в сімдесят сім разів». Але не усі ставали на дорогу розгнузданості й свавілля, появився Енос, син Сета, тоді почали звертатися до Бога. Непростий шлях проходить людина, щоб навернутися до свого Творця, їй легше віддалитися, скоївши гріховний вчинок. Така сумна історія людини, але не безвихідна: коли вона попадає у диявольську пастку, все-таки може вирватися з неї.
Перебуваємо у часі Великого посту, стараймося докладати зусиль, щоб сердечніше плекати молитву, піст і по можливості милостиню. Погляньмо на нашу віру й запитаймо себе: чи ми пам’ятаємо, що Господь завжди поруч мене, коли чиню добро й не боюся вчиняти зло? Чи щиро вірю у те, що у вічності буду нагороджений, або покараний? Просімо пресвяту Богородицю, щоб випросила нам дару поглиблювання віри.
+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ
28 лютого 2018 р. Б., Львівська Духовна Семінарія Святого Духа, м. Львів