У той час, коли безліч людей, слідуючи за Господом, просять у Нього знаків і чудес, допомоги і зцілення в хворобах, та дуже мало таких на жаль і зараз є таких, які поступають як це наш герой цього уривку Євангелія. Він при зустрічі з Учителем раптом запитує Господа про найголовніше - про життя вічне.

Молодий чоловік бувдуже високої думки про власну праведність, однак відчував, що йому чогось бракує. Ісус подивився йому в очі і побачив що він цілком щирий. Більш того, Він побачив, що цей юнак може надати велику допомогу в Його ділі. Він міг стати гідним представником Ісуса, оскільки володів такими якостями, які, коли б він з'єднався з Христом, дозволили б йому стати духовною силою, яка надає благотворний вплив на людей.

Однак йому не вистачало одного - він потребував любові Божої у власному серці. Щоб знайти Божу любов, йому потрібно було відмовитися від всепоглинаючої любові до себе..

-« Учителю благий, що маю зробити я доброго, щоб успадкувати життя вічне?» Лк.18.18

Цей заможній юнак, з точки зору суспільства, був людиною вельми процвітаючою, як ніби наділеною від Бога особливими привілеями. В юдейському народі знатність прирівнювалася до якоїсь вибраності, тому що народ цей являв собою Церкву Божу, а ця людина, таким чином, від природи займала особливе становище в старозавітній Церкві

Не тому Він так сказав, що не був благим, але тому, що хотів натякнути цій людині, - щирій, благочестивій, яка мала добрі прагнення, - що Він і є Той Бог, Якого єдино можна назвати благим. Один з найдавніших богословів, Діонісій Ареопагіт, говорить, що «Благо є найбільш точне найменування Бога з усіх можливих». Бог вище всякого імені, вище всякого мислення, вище всякого поняття
-« Одного тобі бракує, - говорить Господь, - продай усе, що маєш, роздай бідним і будеш мати скарб на небі. Приходь і, взявши хрест свій, йди за мною».Лк.18.22

Коли юнак це почув, здавалося б, ту відповідь, якої він так довго шукав, він засмутився. Багато років, від багатьох людей він бажав почути про те, що потрібно робити, щоб успадкувати життя вічне, але не міг задовільнитися нічиєю відповіддю. І навіть Сам Господь Ісус Христос не побажав відкрити йому відразу все. Адже Він міг би йому тут же сказати: «Йди за мною». Але як всезнаючий Бог, передчуваючи, яка боротьба в ньому почне відбуватися, знаючи, що молодик не готовий почути волю Божу в повній мірі, Він відкрив її частково: перерахував заповіді і запропонував виконувати їх. Коли ж той не задовольнився цим, Господь ніби вимушено відкрив йому волю Божу в усій повноті: «Йди за мною». Але багатий юнак не зміг ні прийняти волі Божої у всій повноті, ні виконати її, тому що багатство утримувало його..

«З неправедно набутого маєтку нічого не залишиться - тільки гріх»св.Іван Золотоустий

Якщо Учитель благий, Який є сама мудрість Божа, дає тобі настанову: виконай заповіді: що може бути вірніше сього настанови? Якщо Він цe повчання з'єднує з умовою: якщо хочеш ввійти в життя вічне; отже дотримання заповідей вказує тобі шлях до вічного, блаженного життя: що може бути важливіше сього настанови?

Якщо це повчання здається тобі малим: згадай, що сказав Господь про малі заповіді: «Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві.» Мт.5.19.

Менше чи більше сонце від того, що світить і долинам, і горам, і хатам, і палацам, і комахам, і людям? Так, чи є меншою заповідь Господня від того, що вона як сонце світить всім однаково «Закон Господній - досконалий: він відживлює душу. Засвідчення Господнє - вірне: воно навчає простих. Господні заповіді - праві: вони радують серце. Веління Господнє - ясне: воно просвічує очі». Пс.18.8-9
Але яке дійсно значення у відношенні до життя вічного має правило: виконай заповіді? Євангельський юнак не вагаючись говорив про них: вся це зберіг від юності моєї. Але між тим звичайно не далеко пройшов він по шляху до життя вічного, коли ще й не знав його, бо тільки не знав, що властиво запитувати, як він запитував: що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне, в чому ж тоді плід зберігання заповідей? –

Нам необхідно зауважити, по-перше, що цей багатий юнакмарно хвалився; він не випробував глибини свого серця, і сказав неправду, коли сказав: всеце зберіг я ще до юності моєї. Викрити його не важко. Якби він справді зберіг заповідь: Люби ближнього твого, як сам себе: то ближньому своєму бажав би достатку і достатку стільки ж, скільки самому собі, і тоді не важко було б йому розділити своє майно чи статки з жебраками. Але він не міг примусити себе до того, і від Учителя вічного життя, а разом з тим і від шляху вічного життя, іде переживаючи: бо має велике майно. Отже, якщо він не далеко пройшов по шляху до вічного життя: то тому, що не далеко пройшов по шляху заповідей. Не заповіді були для нього безплідна; але він не досить трудився,щоб обробити і зібрати плід.

По-друге, істинне значення Господнього вислову: якщо хочеш ввійти в життя, то виконай заповіді. Не сказав Він: виконай заповіді; бо добре знав, що для цього не вистачило б сил людської природи, яка від прабатьків пошкоджена гріхом, «бо помисли людського серця злі вже з молодощів» Бут.8.21. Але сказав: виконай заповіді, тобто, не втрачай їх з виду, не залишай без уваги, май завжди перед очима, з ними порівнюй свої дії, скільки розумієш, і скільки можеш. Не сказав також: виконай заповіді, і ввійдеш у життя вічне; бо знав, що людина не досягне життя вічного одним дотриманням заповідей, яких не може виконати досконало.«Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже».Лк.18.25

Блаженний Феофілакт Болгарський : «Не сказав Він, що їм (багатим) неможливо увійти, але їм це зробити важко. І не казав таким неможливо врятуватися… Роздавши багатство, вони можуть отримати небесні блага. Але зробити перше є нелегко, тому що багатство пов'язує міцніше клею, і тому, над ким воно взяло гору, такому важко відмовитися від нього».

«Вушко голки» це абсолютно те саме, що «вузький шлях». Справа, звичайно, не у відстані, а в швидкості. По вузькій дорозі неможливо бігти так само, як по широкій, неможливо морально, а часто і фізично. Треба пригальмовувати, щоб не зіткнутися з іншим, а якщо ти достатньо багатий, щоб їздити на верблюді або автомобілі - щоб не задавити того, хто йде пішки. Багатому важко, тому що багатому легко - легко задавити бідного, легко прокласти собі шлях у натовпі.

Святитель Іван Золотоустий говорить: «Поспішайте перш, ніж багатство ваше зникне, віддати його на зберігання в надра бідних, як ціну Небесного Царства. Може бути, що злоба людська викраде багатство у вас; може бути, що пристрасті ваші поглинуть його; принаймні, смерть рано чи пізно розлучить вас з ним. Єдина тільки любов християнська охоронить багатство ваше від всіх пригод; вона одна зробить вас вічними володарями його, вона одна покладе його до святині вічної, з якої ніхто викрасти його не може, і дає вам право користуватися ним в лоні Самого Бога ».

Ісус випробував юнака, поставивши його перед вибором між небесним скарбом і земним багатством. І юнак засмутився, бо занадто любив свій великий маєток і не ризикнув відмовитися від нього заради невидимого небесного скарбу.

Слово Боже, яке ми сьогодні слухали може нас змінити. Чи хочемо ми цього, треба нам над цим роздумати. Чи хочемо щоб сталось чудо, чи готові ми стати вище своїх амбіцій та почуттів? Поки ми маємо ще час потрібно змінювати своє життя, щоб ми завжди з легкістю могли відповісти Ісусу на Його заклик : «Іди за Мною» Амінь.

Протоієрей Тарас Огар, парафія Святої Параскеви