Слово Боже, яке ми чуємо, може нас перетворити. Воно може нас уподібнити Самому Богу. Чи хочемо ми, щоб це диво сталося? Чи приймаємо дар перевершити себе? Ми повинні відповісти на це питання з усією прямотою. Почуємо цей поклик Божий, будемо слідувати за нашим Господом, поки ми ще на землі, поки ще не пізно, поки смерть не закриє назавжди для нас двері покаяння і любові.
Це вельми важливе, життєве запитання, запропоноване Ісусу Христу одним із юдейських молодих фарисеїв більш докладну відповідь отримало протягом певного часу, протягом кількох віків, святими угодниками Божими самим простим і гідним до наслідування способом усердним виконанням заповідей Христових.
Христос багатому юнаку на його запитання відповів: «чи виконуєш ти заповіді? Той же відповів: все це зберіг від юності моєї. Почувши відповідь Ісус каже до нього: Одного не вистарчає тобі: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною. ”. Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий. Глянув Ісус на нього й мовив: “ Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже ” А ті, що слухали, сказали: “ Хто ж тоді може спастися?”. Він відповів: “ Неможливе в людей, можливе є в Бога»Лк.18. 23-27 На цих словах закінчується нинішнє Євангеліє. З прочитаного видно, що кожен, хто хоче наслідувати життя вічне, повинен, дотримувати заповіді, основою яких є любов до Бога і ближнього. Очевидно, що юнак зберігав їх і не так далеко був він від царства Божого, але як виявилося, що йому не вистачало одного і вельми важливого подвигу, а саме, залишити пристрасть.
Саме багатство, яке було ідолом його серця, віддаляло його від Бога і робило його жерстокосердним до убогих, через це він не міг щиро любити ні Бога, ні ближнього. Ось ми бачимо що означає мати пристрасть до багатства! Вона глибоко укорінилася в серці цього чоловіка і непомітно підточує духовне життя його, як черв'як дерево. Чоловік, який є відданий пристрасті збирання скарбів, буває, очевидно, і благочестивим, молиться завжди Богові, хоча поверхово, зберігає зовнішню чистоту, чесність у стосунках і ділах між сусідами і співвітчизниками, відвертається брехні і наклепу, - не проти він і від милостині, хоча по своєму погляду на неї, за своїм розумінням або із гордості; - коли ж буде потрібно від нього жертва велика, що вимагає нього самовідречення і - коли Господь захоче щоб за ради щасливої вічності він зруйнував того кумира, якому він усередині служив, який леліяв завжди, може бути, сам того не замічаючи, тоді виявляється, що він знаходиться весь у владі цього кумира.
Ісус не сказав, що їм (багатим) неможливо увійти, але важко. Бо таким не неможливо врятуватися. Роздавши багатство, вони можуть отримати небесні блага. Але зробити перше нелегко, тому що багатство пов'язує міцніше клею, і тому, кого воно взяло гору, важко відмовитися від нього. Нижче Господь пояснює, як це буває неможливо. Зручніше, говорить, верблюдові крізь вушко голки пройти, ніж багатому врятуватися. Верблюдові пройти крізь вушко голки рішуче неможливо, маємо розуміти під верблюдом саме тварину, або якийсь корабельний товстий канат.
Господь пропонує людям стати Його спадкоємцями, придбати Вічне життя в Царстві Небесному. Земна спадщина переходить від батька до сина по праву кровної спорідненості: син зазвичай і зовні схожий на свого батька. А Царство Небесне може бути успадковане по праву спорідненості духовного, синами вічності стають ті, у кому оживає святий образ Божий.
Син Людський у всій повноті виконав дані Їм заповіді. Він воістину роздав жебракам весь Свій маєток - покаліченого гріхопадінням, заплямованому моральної нечистотою, бідному розумом і любов'ю роду людському Спаситель приніс Божественну Істину і Божественну Любов. Не маючи в земному житті навіть даху над головою і пристановища, Син Божий приніс в жертву за людей і саме це життя, віддав їм Пречисту Кров Свою і Пречисте Тіло Своє. Не випадково невдовзі після бесіди з юдейським юнаком про успадкування вічності Ісус Христос розповідає апостолам про майбутнє Своєї долі: що Його засудять на смерть, і видадуть поганам, і будуть насміхатися над Ним, і битимуть Його, і буде Він опльований, і вб'ють Його; та в третій день воскресне Мк.10.33-34. Ось приклад досконалої Любові, явлений Спасителем тим, хто прагне увійти з Ним у духовну спорідненість, успадкувати Вічне життя в небесному царстві.
Неможливо спастись власними силами, неможливо іти за Христом не віддавши себе повністю в Його руки, неможливе повне самовідречення без дії в людині спасительної Божої благодаті. Кожного разу стоячи на молитві просімо Його Божої допомоги для нас. Хотів би цю науку завершити словами святителя Філарета Московського : «Господи! Не знаю, чого просити в Тебе. Ти один знаєш, що мені потрібно. Ти любиш мене більше, ніж я вмію любити себе. Отче! Дай рабу Твоєму те, чого я сам просити не вмію. Не насмілююсь просити ні хреста, ані втіхи. Тільки стою перед Тобою — серце моє відкрите. Ти бачиш потреби, яких я не бачу. Дивись і вчини зі мною за милістю Твоєю. Порази і зціли, упокор і підведи. Благоговію й замовкаю перед святою Твоєю волею і незбагненними для мене Твоїми присудами. Приношу себе в жертву Тобі. Віддаюся Тобі. Нема в мене бажання, крім бажання виконати волю Твою. Навчи мене молитися. Сам у мені молись». Амінь.
Протоієрей Тарас Огар