Cьогодні ми чуємо притчу про покликаних на весільний бенкет. Апостол Лука говорить, що один чоловік влаштував вечерю велику, а апостол Матвій інакше говорить про те ж саме: « Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.» Мт.22.2, а те, що благовіствує ап. Матвій, надзвичайно близько підходить до слів апостола Івана Богослова, «Радуймося і веселімося і віддаймо славу йому, бо настав шлюб Агнця» Одкр.19.7та «Блаженні ті, що на шлюбну вечерю Агнця покликані.» Одкр.19.9

Цявечеря була саме шлюбний бенкет Сина Божого, а Сам Бог Отець влаштував цю велику вечерю. Що ж далі чуємо ми? Були заколоті вгодовані, баранці, все було приготовлено для шлюбного бенкету Сина Божого, Якого називає ап. Лука дуже просто «одним чоловіком».Лк.14.16. І коли все було готове, коли настав час вечері, послав він раба сказати запрошеним: «Ідіть, бо вже все готове».Лк.14.17

Гості були заздалегідь запрошені, деякі з них були вибраними гостями та їх також заздалегідь покликали на шлюбний бенкет. Хто були ці вибрані, кого першим кликав Господь на шлюбну вечерю Сина Свого? Це були вожді народу ізраїльського, це були вчителі його - первосвященики, книжники, фарисеї, члени синедріону, старші народу - їх в першу чергу кликав Господь на бенкет Свій.

Що потрібно робити, коли Найвеличніший Владика запрошує тебе взяти участь у Своєму святі? Звичайно ж забути про все інше, кинути всі справи і поспішати, бігти з усіх ніг на це торжество. Але ось що в євангельській притчі чує господар бенкету від тих, кого він запросив в свій будинок: І почали всі, як би змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: «Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його, прошу тебе, вибач мені». Інший сказав: «я купив собі п'ять пар волів і йду спробувати їх прошу тебе, вибач мені». Третій сказав: «я одружився і тому не можу прийти». Лк.14.18-20.

Цим людям користолюбство і хтивість заступили Небесне світло. Мукання волів і жіночий шепіт не дали їм розчути голос Божий. І розгніваний Владика говорить про них: «ніхто із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері» Лк.14.24 : «бо багато покликаних, але мало обраних».

Що ж означає - почути поклик Божий і піти за Ним ? Що означає - стати не просто запрошеним, але вибраним, зробитися християнином не тільки по імені, але і по духу?

Дорога на бенкет у Царстві Небесному крута і кремениста. Цей шлях вимагає від людини самообмеження і жертви - відмови від грішних тимчасових задоволень заради чистого вічного щастя. На альпініста, який взяв би з собою в гори великий мішок з непотрібними дрібничками, дивилися б як на людину, що позбавлена розуму. Точно так само обителей Небесного Отця досягає не той, хто обтяжив себе безліччю життєвих пристрастей, але той, хто окрилений усеперемагаючим прагненням до Вищого. «Так кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути Моїм учнем» Лк.14.33, - говорить Спаситель.

У контексті всього сказаного, ця притча не вимагає особливого пояснення. Як ми знаємо з історії, Царство Боже (Церква) перейшло від євреїв до язичницьких народів, успішно поширилося серед народів стародавньої Римської імперії і просяяло в незліченну сонмі угодників Божих.

Весільний, шлюбний бенкет, де завжди буває багато світла, радості і веселощів у присутності нареченого і нареченої, спрадавна був символом Царства Небесного. Старозавітний Ізраїль знав цей символ ще з творінь царя Соломона. Прип.9.1-6.

Фарисеї постійно говорили, що юдеї - вибраний народ Божий, і що тільки їм призначене прийдешнє Царство Боже. Народ так зжився з цим забобоном, що йому прикро було почути від Спасителя грізне для нього слово в причті про робітників у винограднику: «візьметься від вас Царство Боже і дасться народові, що приносить плоди його» Мт.21.43 Господь знав, звичайно, знав про збентеження Його слухачів, і в новій притчі про покликаних на шлюбний бенкет роз'яснив їм, що потрібно для того, щоб стати справді вибраною людиною.

Кінець притчі про покликаних на вечерю, де йдеться про чоловіка, який возлежить на бенкеті, «не маючи весільної одежі» є дещо загадковий. Щоб зрозуміти цю частину притчі, треба знати звичаї того часу. В ці часи царі, запрошуючи гостей на свято, скажімо, на весілля своїх дітей, наділяли їх своїм одягом, щоб на бенкеті всі були одягнені чисто і красиво. Але, згідно притчі, один з гостей відмовився від царського одягу, віддавши перевагу своєму. Це він зробив, очевидно, по гордості, вважаючи свій одяг краще царського. Відкинувши царський одіж , він порушив загальне порядок і цим засмутив царя. За свою гордість він був викинутий з бенкету у «зовнішню темряву». У Святому Письмі одяг служить символом стану совісті. Світлий, білий одяг символізує душевну чистоту і праведність, які даються людині Богом даром, по Його милості. Людина, відкинувши царський одяг - це ті самовпевнені християни, які відкидають Божу благодать і освячення, що подаються їм в благодатних Таїнствах Церкви.

Той, хто прийшов в не весільній одежі це той, хто тільки зовні приймає все, чого навчає Господь і Його Церква і вважає себе вже виправданим справами зовнішнього благочестя.

Феофан Затворник повчає : «Зберігай чистим, до кінця життя твого, незаплямованим одяг, отриманий у Святому Хрещенні, нехай будеш гідним учасником небесної весільної гостини, на яку входять тільки ті, які мають чистий одяг і світильники, палаючі в руках ... »

Владика святкової вечері з євангельської притчі, почувши відмову від покликаних, послав скликати на бенкет по дороги й на перехрестя Лк.14.23. І нині до всіх без вилучення звернений благодатний заклик Господній. Та не станемо схожими ми з вами тим духовним сліпцям, які через низькі свої пристрасті відреклися від найвищого блага.

Хотів би сьогодні науку закінчити словами архієпископа Луки Войно-Ясинецького, як бими всі, ваші духовні наставники хотіли : «щоб серед вас, цього малого стада, не знайшлося жодного, хто заслужив би осуд від Христа, який кличе на вічну Свою вечерю, щоб не виявився ніхто вигнаним з вечері Христової за те, що проліз туди в брудній, смердючій одязі гріха.

Життя коротке, все скоро помремо, так подумаємо ж про те, що залишилися дні наші треба вжити на те, щоб очистити серця свої і стати гідними учасниками великої і вічної вечері Христової». Амінь.

Протоієрей Тарас Огар, парафія Святої Параскеви