Сьогодні в Євангелії ми чуємо як митар на ім’я Закхей біжить на зустріч з Христом, хоче бодай Його побачити. Не зважає на свій статус, владу чи становище в суспільстві, а вилізає на дерево, бо є малого зросту.
Подібно і ми маємо той малий духовний зріст, але кожен з нас прагне побачити Христа.
Ми чуємо як Господь звертається до Закхея по імені, більше того, каже йому «Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі». Господь хоче відвідати оселю митаря, а для єврейського народу митарі зрівняні з найбільшими грішниками, їх ненавидів єврейський народ бо збирали данину для Римської імперії. Але Господь не погордив ним, і попри те, що його осуджували інші, Господь його не осудив.
Проте, давайте добре вдивимося, що саме передувало Христовому бажанню відвідати дім Закхея? Бо ж не просто так Христос сказав: «я сьогодні маю бути в твоїм домі». А передував цьому внутрішній поклик, порив душі, цього митаря, який відчував, що совість його неспокійна, відчував, що робить не добре, що кривдить ближніх, відбирає від них можливо те останнє. Мучило Закхея сумління за ці його вчинки і близький він до покаяння…
Саме тому Христос серцевідець, звертається до Закхея, входить у його дім.
І до нас, які сьогодні прийшли в храм, до кожного, Христос каже, «злізай з дерева! Хватить тільки дивитися на мене, а хутчіш прийми мене у свій дім, у свою душу». Ось тут у Святій Тайні Сповіді Христос чекає на нас, чекає визнання наших гріхів, чекає нашого сокрушеного серця. Він закликає нас якнайшвидше прийти до сповіді і позбутися того ярма гріховного. Не відкладати на потім, не чекати «колись», а ВЖЕ це зробити. Бо через покаяння приходить прощення, і саме дорогою покаяння Христос іде до наших сердець.
Христос посилає Закхея приготувати світлицю. Не тільки про дім іде мова, ні. Основний момент приготування це – душа людини. І Закхей готується до приходу Спасителя, осмислює свої гріхи і в цей момент приходить до нього усвідомлення власної гріховності, він тримає гріх свій перед очима.
Подібно і ми, повинні належно приготуватися до Святої Тайни Сповіді, принести свої гріхи перед очі Господа і визнати їх.
Той, хто сповідається отримує покуту за гріхи, а по словянськи це називаєтсья – «спасительна епітимія», так і Закхей накладає на себе важку покуту, епітимію, бо каже: «Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо». Задумаймося, якою є наша покута за гріхи? Як ми лікуємо себе від гріха? Закхей, готовий вчетверо повернути всім кого покривдив, а як ми можемо відпокутувати? Якщо ми когось образили, сказали погане слово, чи скривдили – віддаймо 4 рази добром цій людині…
У Закхея правдиво-розкаяне серце, ми сьогодні стали свідками його покаяння. І він отримує винагороду від Христа, бо каже йому Господь: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння». Подібно і в Сповіді ми отримуємо те спасіння від гріха, бо молиться священик таку молитву над тим, хто покаявся: «Господь і Бог наш Ісус Христос, благодаттю і щедротами свого чоловіколюбія, нехай простить тобі, чадо, всі прогрішення твої; і я, недостойний єрей, властю його, мені даною, прощаю і розрішаю тебе від усіх гріхів твоїх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.»
Дорогі у Христі, хватить сидіти нам десь там на дереві і дивитися збоку на Христа. Берімо приклад з цього митаря, приступаймо до Святої Тайний Сповіді, залишаймо там свої гріхи, приступаймо до Причастя впускаючи Господа у свою душу.
Щоб нам Христос сказав, сьогодні у цей дім, у цю душу прийшло спасіння. Амінь.
Автор: о.Тарас Дзьоба