Дорогі браття і сестри!
Слухаючи розповідь про зустріч Ісуса та бездоганного юнака, ми стаємо свідками великої науки, що Християнська досконалість – це наслідування Христа і уповання на Божу милість.
Юнак прийшов до Христа і виявив свою досконалість у виконанні заповідей Божих ще змалку, але попри все йому ще “чогось бракувало”.
Ісус пропонує йому продати все і піти за ним. Той не пішов.
Інші пішли: рибалки, багаті збирачі податків, революційно настроєні…. Все залишили і пішли. Дивно… Ті, хто почувався грішником, той пішов, а хто був досконалим у виконанні заповідей – ні.
Що було би з нами, коли би Христос нам сказав подібне? Мабуть, тоді перевірилось би те, що ми називаємо прив’язаність і довіра.
Якщо важко залишити, або ж неможливо, тоді ми показуємо свою абсурдну прив’язаність. Чому абсурдну, бо все рівно рано чи пізно залишимо всіх і все.
Якщо важко покинути заради Бога, тоді показуємо брак довіри до Нього. Правда є та, що більше довіряємо різним земським речам і людям, що саме вони можуть забезпечити нам життя. Коли з різних обставин втрачаємо, то переконуємось, що залишається лише один Бог, який може реально допомогти жити і дати зміст життю.
Досконалість християн, яка вона?
Християнська досконалість полягає не в САМО – удосконаленні, САМО-забезпеченні, САМО-… те, що проповідують безбожні науки, які не визнають присутності Бога, а постійно наголошують на САМОСТІЙНІСТЬ людини, яка ми все мала робити САМА, це веде до закритості людини в собі.
Євангелія, тобто Добра новина голосить, що Бог є наш Батько, Він хоче бути з нами, чим більше ми наближуємось до Нього, тим більше ми стаємо подібними до Нього, прикладом до наслідування є Ісус Христос.
Тому Ісус запрошує нас іти за Ним, бо пройшов цей шлях Спасіння і нас заохочує дійти до Божого Царства. Цей шлях є шлях правильного ставлення до матеріальних благ і правильного ставлення до способу життя, яке стає досвідом уповання на Бога.
Ті, хто поклався на земські речі не може увійти у Царство Боже, бо живе у царстві світу цього. Але Богові все можливе і Він може вивести людину із мурів егоїстичного забезпечення і оманливої думки про якусь там самодосконалість.
Це визволення називається покаяння є саме це було те, що дозволило грішникам стати святими, недосконалих тягнутися до Досконалого.
Що було би з нами, коли би Христос нам сказав залишити все і піти за Ним?
Якщо так, тоді ми більше не будемо сумувати за втраченим, згубленим, … ?

о.Віталій Тарасенко