Еф 5,9-19; Мт 18,10-20

В другий день Зелених Свят, тобто, у понеділок, літургійний текст пропонує відповідні роздуми із Святого Писання, зокрема, тексти святого апостола Павла до Ефесян. Апостол дуже чітко вказує, що, коли людина шукає правди та світла, а СВІТЛОМ та поавдою є Христос, то усе справедливе буде добром. Він, апостол, не двозначно навчає, щоб шукати того, що до вподоби Господу. Шукати, значить трудитися без зупинки і набувати все більше добра. Хто не буде набувати справедливості і не поступати вперед у любові й добрі, такі особи залишаться у темряві що обертається не тільки безплідними ділами, але й строгою відповідальністю перед Богом. Особа, що не творить справедливості, не випромінює світла, не чинить добрих діл, очевидно, нагромаджує у собі щось таке, таку темряву, що святий апостол народів називає соромним. Соромне не означає незнане, закрите, приховане від усіх. Коли б було так, тоді воно не мало б назви, бо Господь знає про нас усе, кожну таємну думку, кожне бажання, зароджене у глибині нашого серця. Хто не чинить добра, не носить у собі Божого світла, не живе по-християнськи, така особа не залишається в нейтральному положенні, бо Христос виразно сказав: «Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає» (Лк 11,23).

Звичайно, потрібно вдивлятися у своє життя та щиро запитувати себе, щоб часом моя особа не знаходилася у непримиренному стані з Богом. Можливо, не виконуємо Господньої волі, живемо на свій лад так, як заманеться, розсипаємо своє життя і вважаємо, що ніхто не має права запитати нас про спосіб такого життя. Ми посідаємо великий дар від Господа: безсмертну душу. Він є той, хто буде вимагати від нас доброго звіту за наше життя. Це - правда, що ми у світ не просилися, але правда й те, що маємо можливість бути вічно у радості та смакувати незмінного щастя. Від цього ніхто не відмовляється! Наше завдання трудитися для нетлінних речей, не шукати задоволення на цьому світі, тому що воно не тривке. Найбільші пограбування й присвоєння чужого майна та скарбів, немає значення чи в держави чи в певних осіб, неописане й неосяжне здобуте багатство не допоможе людині врятувати душу у вічності, коли вона не примириться з Господом і не розподілить справедливо свого достатку. Люди часто помиляються й шукають великої ваги, значення, авторитету у світі, але це давно вже застарілі співанки, бо Господь вказував на душу, її вартість, що буде з нею, коли її заберуть на суд у потойбічне життя. Яким-то буде смішним у вічності матеріальне багатство людей!? А багаті люди побачать себе сміхотворцями й плакатимуть, що вони не вірили у те, що

багатство було їм перешкодою здобувати Небесне Царство, правдивий скарб. Тому пророк без вагання закликав: «Шукайте Господа, покіль його можна знайти! Взивайте до нього, покіль він близько!» (Іс 55,6). Людина, навіть, коли б дуже далеко відійшла від Господа, усе може змінити на краще, коли тільки забажає. «А що ваша думка була звернена на те, щоб блукати геть від Бога, то, навернувшись, удесятеро більш його шукайте” (Вар 4,28). Не барімося! Ось кого, Господа, потрібно шукати, бо шукання дрібних й шкідливих речей не приносить християнину жодної користі, навпаки, ставить людину в дуже трудне становище перед Богом. А Син Божий проголосив непорушну правду: „Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись (Лк 21,6). Отже, голод, плач й матеріальні нестачі, коли прийняті з любові до Господа, не означають втрати, навпаки, стають предметом нагороди.

Звичайно, що святий апостол народів, Павло, мав великий досвід духовного життя. Він постійно мандрував, від міста до міста, проповідуючи слово Боже. Став блаженним свідком Господньої Євангелії. Зустрічався з різними людьми, різними народами котрим проповідував розп'ятого Христа. Його надзвичайно боліло те, що люди немудро поводяться, нехтують Божі дари та віддаляють від себе можливості духовно збагатитися. Думка й настанови святого слуги Господнього були спрямовані на те, щоб людина достойно ставилася до даного їй часу життя, гідно використовувала його. Хто не чинить добра, така особа триває у сні, мертва, не прокинулася ще й досі, та не живе у Христовому світлі. А дар життя й часу потрібно так використовувати, щоб прославляти Господа устами між собою та поглиблювати життя з Богом у нашому серці. Все інше марнота! Гроші, багатство, слава, авторитет, здоров'я, посади, знання, наукові досягнення, особливі відкриття в галузі медицини, культури та плекання спадщини, - усе тимчасове! Трудімося над тим, що небесне, вгорі, що радісне, вічне, незмінне! Так розуміли святі, преподобні, блаженні, мученики, що були завжди готові віддати своє життя за вічне з'єднання з Господом на землі та в небі. Святі Кирило та Методій, покровителі цієї церкви, вважали найбільшим скарбом на землі Христову віру. Для них, посідання Святого Духа та його дарів, було найбільшим добром та найбільшим багатством. Тому Кирило вибрав собі за подругу свого життя Мудрість. Два рідні брати із походження греки, отримавши високу освіту, маючи перспективу у рості мирської кар'єри, знехтували цим, а посвятили своє життя Богу та його народові. Стали місіонарями. Кирило помер у Римі, як священик, а Методія, як монаха, було посвячено у Римі на священика, а згодом на єпископа. Їхнє життя не було легким та простим. Приходилося багато терпіти, навіть від духовних осіб. Але ці святі мужі довіряли своє життя Богові, приймали усе в житті, як Провидіння Господнє. їхня заслуга велика для нас та слов'янських Церков ще й у цьому, що вони переклали слов'янською мовою богослужбові книги. Оборонили це перед Папою Адріаном II, а св. Методій, як єпископ, з гідністю служив народу у Моравській державі.

Хай свято Зішестя Святого Духа стане для нас новим натхненням, щоби часто на протязі дня призивати Святого Духа на поміч. Стараймося не засмучувати його, а просити мужності та відваги до щирого покаяння та праведного способу життя. Хай із самого ранку наш дух лине до Господа, щоб Святий Дух просвічував наш розум й направляв наші кроки на праведну стежку життя (пор. Утреня свята, пісня 5).

† Ігор (Возьняк)

Архиєпископ Львівський УГКЦ

Церква свв. Кирила та Методія. м. Львів

24 травня 2010 р.Б. http://www.ugcc.org.ua