Неділя Самарянки (Йо 4:5-42).
Отож прибув Він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. 6. Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину. 7. Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.» 8. Учні ж Його пішли були до міста харчів купити. 9. Отож каже до Нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами. 10. Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто Хто, що каже тобі: Дай Мені напитися, то попросила б сама в Нього, а Він дав би тобі води живої.» 11 . Мовить до Нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у Тебе вода жива? 12. Чи більший Ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?» 13. А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити. 14. Той же, хто нап'ється води, якої дам йому Я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому Я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.» 15. Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.» 16. «Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.» 17. Озвалася жінка та й каже Йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка! 18. П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.» 19. А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк Ти. 20. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.» 21. Ісус до неї: «Повір Мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. 22. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння. 23. Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає Собі Отець. 24. Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.» 25. Жінка й каже до Нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.» 26. А Ісус їй: «То Я, що говорю з тобою.» 27. Тоді надійшли Його учні і дивувалися, що розмовляє Він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.» 28. Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям: 29. «Ідіть-но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос Він?» 30 . І вийшли з міста й подалися до Нього. 31 . А учні тим часом заходилися просити Його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.» 32 . Він же їм: «Їстиму Я їжу, незнану вам.» 33. Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось Йому приніс їсти?» 34. «Їжа Моя, - каже до них Ісус, - волю чинити Того, Хто послав Мене, і діло Його вивершити. 35. Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А Я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли. 36. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи. 37. Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший. 38. Послав же і Я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.» 39 . Численні ж самаряни з того міста увірували в Нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила». 40. Тож коли прийшли до Нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. 41. Та й багато більше увірували з-за Його слова. 42. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду Він - світу Спаситель.»
Кожен уривок Євангелія від Йоана містить глибини для розуміння таїнства Божої любові та нового творіння: завдяки Страстям та Воскресінню Ісуса. Про кожен з цих уривків можна говорити або дуже багато, або просто обмежитися кількома напрямними тезами. Відтак: з огляду на формат блогу та бажання ефективності для тих, хто відкриває Писання досить часто, а то й кожного дня, сьогодні обмежуся кількома тезами.
Перший важливий акцент. Біля колодязя в Самарії Ісус починає розмову з однією жінкою. Євангелист зауважує однак, що «не мають бо зносин юдеї з самарянами» (Йо 4:9). Колись представники одного народу, тепер дещо по-різному дивляться на Бога та Його роль в їхній історії, Св. Писання, а також: як і де слід поклонятися Богові. Ісус перший починає розмову, й, слідкуючи за розповіддю Євангелія, ми бачимо, що крига потрохи скресає. Й, відтак, не тільки діалог, але й щира розмова стають цілком можливі. Тобто, Йоан демонструє, що там, де, здавалося б, не має жодних шансів на примирення, воно можливе, якщо там є присутній Ісус… Іншими словами, якщо учасники діалогу готові до щирості й не пробують вживати Бога - як, наприклад, інструмент для поширення своїх ідеологій на кшталт якихось химерних «русскіх мірів» - тоді Він може зцілити навіть дуже глибокі рани.
Другий акцент історії. Христос єдиний дозволяє нам «винести на світло» наші проблеми. Як також і «скелети з наших шаф»: не принижуючи нас, а дозволяючи пережити життєдайне звільнення та зцілення серця. Жінка-самарянка потрохи відкриває своє життя й настільки відчуває полегшення, що біжить до міста й, перебуваючи під сильним враженням, запрошує городян зустрітися з Ісусом.
Й в кінці третій і останній акцент. Саме ця зустріч жінки та мешканців міста з Ісусом та їх пережитий досвід є ключовими в цьому уривку. Переживши глибоку зустріч з Ісусом, жінка біжить і ділиться цією радістю з іншими. В результаті, вражені її свідченням «Численні ж самаряни з того міста увірували в Нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила». 40. Тож коли прийшли до Нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там» (4:39-40). Відтак час, проведений з Ісусом, приносить свої - ще більш чудові плоди: «Багато більше увірували з-за Його слова. 42. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду Він - світу Спаситель» (4:41-42).
Сьогодні, як і впродовж майже 2 000 років історії новозавітньої Церкви, Бог в Ісусі шукає зустрічі з кожною людиною. Для того, щоб полегшити тягарі й недуги її життя та подарувати життєдайне зцілення: духовне і фізичне. Для Нього не існує нічого неможливого. І навіть в найбільш заплутаному й занедбаному житті можна навести порядок, якщо бути з Ним максимально відвертим. Відтак досвід справжньої зустрічі з живим Ісусом наповнить наше життя таким змістом та радістю, що ми будемо готові постійно ділитися цією радістю з іншими. Без цієї зустрічі, – або через Його Слово, або через прийняття Євхаристії, – неможливо пізнати Хто Він такий, віднайти справжній мир і спокій, а відтак радісно свідчити іншим. Просто чуток про Нього та розповідей інших людей замало. Ісус хоче особистих стосунків з кожним: бо тільки вони змінюють життя та відкривають горизонти майбутнього.
Бог Біблії немає внуків. Він має тільки дітей – тих, які народжуються з води і Духа, через Хрещення та Миропомазання, через Слово Боже й особисту зустріч з Ним та глибокий молитовно-духовний досвід спілкування зі Святим Духом. Замало просто почути про Бога від когось. Сьогодні жінка-самарянка запрошує кожну людину до особистої зустрічі з Тим, Котрий завжди знімає з плечей навіть найважчі тягарі й недуги та випростує найзаплутаніші стежки життя.
о. Юрій Щурко