Так сталося, що сьогоднішня неділя стала збігом багатьох церковних свят: Обрізання ГНІХ, святого Василія Великого, неділя перед Богоявленням, і Новий цивільний рік за юліанським календарем. А церква звертає увагу на подію, що зв’язана з найменуванням Ісуса Христа, при якому відбувався обряд обрізання часточки крайнього переднього тіла осіб чоловічої статі. Звідки це взялося, що потрібно було віддавати маленьке немовля на таке випробовування? А такий припис знаходимо як союз, між Господом Богом й Авраамом, а потім його нащадками у книзі Буття. Авраамові було дев’яносто дев’ять років, коли Господь обіцяв для нього потомка і дав союз, котрий повинні були зберігати потомки Авраама: «… кожного чоловіка серед вас обрізати» (Бут 17,10). І було вказано Господом, щоб хлоп’я було обрізане восьмого дня (пор. Бут 17,12). Чому відбувалося обрізання восьмого дня? Тому що воно легше переноситься у такому немовлячому віці (пор. Бесіда 39 на Бут, св. І. Золотоустий). Чому Творець дав таку заповідь? Тому, щоб це стало знаком вибраного народу і, щоб вони не змішалися з іншими народами.
Обрізання відрізняло їх від інших народів. Цей закон був такий строгий, що, коли б хтось уникнув його, таку особу наказував Господь викорінити з-поміж свого народу (пор. Бут 17,14). Що ще важливого було у цьому? Що цей договір був покладений тоді, коли 90-то літня жінка Авраама Сара, в свої роки ще не родила. І вона повинна була зачати дитя, на ім’я Ісаак. Теж, обрізання, означало знак панування над пристрастями, щоб не йти в ногу з чисельними ганебними звичаями різних народів та не служити ідолам чи тілу. Скажу, - цей обряд не мав нічого спільного з даром свободи душі, а просто, стояв видимим знаком перед очима, щоб постійно не пригадувати усно чи якимись спеціальними знаками цьому легковажному народові про потребу вірно служити єдиному Богові. А, коли було установлено Ісусом Христом таїнство святого Хрещення, що дає Божу благодать і світло, тоді потреба в обрізанні перестала існувати. І подібно, як обрізання відрізняло необрізаних, так св. Хрещення відрізняє охрещених від нехрещених.
Про Авраама можна говорити, як про людину бездоганну, котрий ходив перед Богом великою вірою. Очевидно, Всевишній є вільним у виборі людей для спеціального служіння, але йому сподобався цей чеснотливий чоловік, як вибранець, між усіма іншими, щоб з ним заключити союз. Тут подивляймо й наслідуймо віру Авраама, котрий повірив Господеві, що в сто років він отримає сина. Святе Писання говорить, що він почувши такі слова від Творця: «Припав … на лице своє і засміявся…» (Бут 17,17). А це «засміявся», не означає недовіри до Господа, але довіру та Боже благословення, котрі відчув обранець Божий й зрадів.
А Марія та святий Йосиф знали про існуючий припис, бо були потомками Авраама, тому «як сповнилося вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус – ім’я, що надав був ангел» (Лк 2,21). Тут попробуємо трохи затриматися, щоб пояснити інше ім’я, згадане у святому Писанні: «Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог» (Мт 1,23). Отже, ім’я Еммануїл, означає, що «Бога побачать з людьми» і ще – сама подія, і люди окреслять близькість Бога до народів, хоч Господь завжди був з народом, але не так близько як це сталося при народжені (пор. Бесіда 5 на Мт, св. І. Золотоустий). З усього цього випливає, що ім’я Еммануїл, означає назву, котру дають люди народженому і означає близькість Господа до людини. А до Йосифа у сні звернувся Творець через ангела, щоб він назвав народженого Марією ім’ям Ісус (пор. Мт 1,21). Це ім’я означало, щось інше: спасіння від гріхів, Спаситель. Восьмого дня отримало народжене немовля від Марії та св. Йосифа ім’я Ісус.
Коротенько скажемо про надавання імен народженим. Надавання імен новонародженим мало велике значення, часто, навіть невірні давали ім’я дитині, котре означало майбутні зміни та пророцтва. Наприклад ім’я Ной, означало спокій, мир, упокій. І дійсно, коли люди грішили прийшов потоп, що вигубив усіх людей, тим самим, припинивши чинення всякого зла та беззаконня, очистив землю, а мешканців упокоїв, бо святе Писання називає смерть «людині спокій» (Бесіда 39 на Бут, св. І. Золотоустий). Або Аврам, означало переселенець і так було з цим чоловіком, що він кочував з місця на місце. А потім Господь додав одну букву до його імені і він став називатися Авраам, тобто, батьком багатьох народів, що і вчинив Творець із праведником (св. І. Золотоус., там же), - він став батьком для багатьох народів. З іменами зв’язані великі завдання, котрі планує здійснити Господь через певних людей та їхніх потомків.
Потрібно пам’ятати, що Господь нічого не говорить й не чинить без причини, і без наміру. Едем означає земля, а Адам – земний, народжений із пороху землі і в цьому імені пізнаємо велику правду: створення Адама із землі. Ім’я Савло було змінене на Павло, що став Христовим апостолом, а зміна імені не наступила дуже швидко, а це зайняло певний час після навернення Савла. Очевидно, що тут була дія Святого Духа, котрий перемінив йому ім’я для того, щоб той пізнав над собою нову владу. Назва імен означає знак влади, тобто, підтверджує владу (Бесіда, до дорікавших за обширність вступу…, Дія 9,4; св. І. Золотустий). Коли вавилонський цар взяв у полон Ананію, Азарію та Мисаїла, перемінив їхні імена на Седрах, Мисах і Авденаго, як знак влади царя над молодими людьми. Симон став Петром, що означає скеля, твердість. «Так, Петра Господь назвав цим іменем по його цнотливості, бажаючи в його імені заключити доказ твердості його віри, щоби у своєму імені Петро мав постійного вчителя цієї твердості. А Івана та Якова назвав (Господь) синами грому, по гучноголосих їхніх проповідях (Бесіда, що вміщала догану тим, хто не був у церкві… 1Кор 1,1; св. І. Золотоустий). Ось, так коротко про значення та надавання імен.
А восьмого дня народжене Марією немовля отримало у святині ім’я Ісус, що означає Спаситель, котрий став Спасителем усіх людей від гріхів їхніх. І це не була тільки назва чи просте надання імені – Ісус. Але в тому крилася велика правда, що почала здійснюватися з приходом Ісуса Христа на землю й довершилася його смертю на хресті, та воскресінням з гробу. І ми сьогодні вдячні нашому Богові, котрий врятував нас від смерті вічної загибелі. З його приходом все змінилося та наповнилося радістю. Хай радість з приходу Ісуса на землю та його близькість до нас буде нам натхненням й запорукою провадити праведне християнське життя. А ти, святий Василіє Великий архієпископе Кесарії Кападокійської, котрого пам'ять світло святкуємо, заступайся перед Господом за нас, грішників.
+ Ігор Митрополит Львівський, УГКЦ