Дорогі брати і сестри!
Давайте замислимося сьогодні над однією деталлю: наше християнське літочислення починається від Різдва Христового. І саме у 2017-й рік від Різдва Христового, за старим календарем, ми вступаємо сьогодні. Але чому ж не тиждень тому, не на сам день Різдва починається Новий рік? Бо Церква мудро допомагає нам відчути входження Бога у людське суспільство.
Немовлятко Ісус, Божий Син, Який не потребував виконання над Ним жодних людських обрядів, покірно приймає не надто приємний старозавітній обряд обрізання, як і людська дитина. Не раз потім Ісус говоритиме: «Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати» (Мт. 5:17). Він виконує Закон. Він стає одним із нас і показово дає покласти на Себе той знак, який несуть на собі всі Авраамові й Мойсеєві тілесні нащадки. А разом із ним приймає Він і людське ім’я, те ім’я, про яке ангел говорив ще давніше: «Ти ж даси Йому ім’я Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Мт. 1:21).
Кого звали Ісусом, що в перекладі означає "Господь спасає"? Зокрема, Ісуса Навина, улюбленого Мойсеєвого учня і наступника, полководця, який очолив входження Мойсеєвого народу до Обіцяної землі. Ісус Навин керував звільненням землі, яка була суджена нащадкам патріархів Авраама, Ісака і Якова, звільняючи її – часом досить жорстко й немилосердно, з погляду нас, християн, – від попередніх і вельми, непоправно грішних та розпусно-беззаконних її мешканців (Книга Ісуса Навина).
І ось приходить Ісус Христос у світ. Приходить у землю, яка обіцяна нам усім, – у наш внутрішній світ, щоб звільнити її від тих ворогів, які нам заважають. Щоб повернути нам рай, який починається вже в нашій душі – починається із безгрішного життя.
Ми вступаємо в рай тоді, коли звільняємося від гріха, хоч опинимося там, зрозуміло, вже після нашого прощання із земним тілом і переходом в інший вимір існування. Отже, Христос приходить, щоб, ставши людиною, боротися за людину як таку. Він дає нам потужну зброю, яка вказує нам, якою має бути людина, дає нам Своє навчання – Євангеліє, Добру Новину про вічне життя. Саме воно стає зброєю Ісуса Христа у Його боротьбі за цю нову Обіцяну землю.
Ми входимо у Новий рік, стаючи перед вибором: брати нам цю зброю, чи й далі продовжувати послуговуватися власними знаряддями, які пропонує нам довколишній грішний світ, що стимулює нашу боротьбу за самоствердження, конкуренцію, захист свого Я у будь-яких умовах та будь-якими засобами.
Христос покірливо, смиренно і водночас твердо дає нам Свою зброю. Але ми можемо відвести Його руку і не прийняти її. Навіть відвідуючи церкву і чинячи зовнішні знаки благочестя, ми можемо, по суті, відмовитися бути разом із Христом, відмовитися входити в Його Обіцяну землю. Коли ми хочемо, щоб наша Обіцяна земля – наш внутрішній світ – був і далі сповнений тих вирувань амбіцій, пристрастей, зневаги, ненависти до інших людей, коли ми хочемо залишити собі власний клаптик духовних джунглів, саме тоді ми й фактично відмовляємося бути з Христом, відмовляємося від послуг Того Визволителя, Яким приходить до нас Христос.
Бо це особливий Визволитель – без могутньої зброї, без демонстрації власної сили. Він співпрацює з нами у нашому визволенні. Він очолює нас, але не замінює нашої доброї волі. Він пропонує нам Себе, але не нав’язує. І з Ним ми можемо ввійти в Новий рік. Саме тому новоліття дається нам у день прийняття Немовлятком із Вифлеємського вертепу людського імени, імени визначного полководця Ісуса Навина, щоб нас поставити перед вибором нового життя, початком якого може стати для нас і цей Новий рік.
Тож молімося за те, щоб Господь дав нам мудрість прийняти Його переможну зброю визволення – Євангеліє, вчитися володіти нею, не тікати від Ісуса, а разом із Ним поволі звільняти землю свого внутрішнього світу від бур’янів гріха. Саме тоді ми можемо розраховувати на те, що і вона перетвориться на ту Обіцяну землю, через яку і нам простягнеться дорога у вічне й блаженне, неймовірно радісне і благословенне життя разом із нашим Визволителем Ісусом. Амінь.
Архиєпископ Ігор (Ісіченко)