Після того як Наш Спаситель Ісус Христос об’явив Свою Божественну славу найближчим учням, Він разом з ними зійшов з гори Тавор до тих апостолів, які залишились, бо тут відбулась подія, яка кидала тінь на науку та заслуги Ісуса, а також Його учнів.

В час відсутності Ісуса та Його вибраних апостолів, до тих апостолів що залишились привів один чоловік свого хворого сина. Апостолам забракло віри і вони не могли оздоровити його, брак віри відчувався і в батька. Та він дочекався Ісуса і Йому пожалівся у своїй біді. Христос можна сказати дуже різко відреагував на маловірство учнів : «О роде невірний і розбещений». Слова Спасителя це докір усім не тільки учням, але й тим, хто хоче чуда та немає для цього необхідної віри. Це докір тим, хто бажає отримати від Бога щось та для цього нічого не хоче зробити. Аналізуючи слова Ісуса, можна зробити певні висновки про те, що ми всі повстаємо в очах Божих як споживачі, яким Бог потрібен виключно для того щоб краще жити. Ми також хочемо мати здоров’я та добробут, безтурботне життя, а по працювати для слави Божої в нас немає жодного бажання. Можливо ми і не маємо на цей час міцної віри, але працюючи на духовній ниві, особливо акцентуючи свої зусилля на молитві, покаянні та пості, беручи активну участь в богослужіннях та добрих ділах і навпаки протистоячи всьому гріховному як в ділі так і в помислі, противлячись бісівським силам, які постійно нас спокушають ми би могли поступово збільшувати свою віру та плекати нові чесноти.

Людина перебуваючи під владою гріха шукає собі оправдання, нарікаючи на своє життя, на хворобу дітей, на нерозуміння з боку дружини і взагалі приписуючи всі свої не гаразди нещасливій долі, а тоді починає себе шукати в розпусті, азартних іграх, алкоголю чи наркотиках. Потім ми можемо спостерігати як в такої людини змінилось життя : втратився мир у сім’ї, непорозуміння з приятелями, виникає агресія і тому подібні речі. Так бачимо і цей батько, голова сім’ї, всі проблеми та невдачі починає приписувати апостолам. Саме він їх звинувачує перед Спасителем – не себе, який найбільше напевно в тому і є винуватий, він говорить, що хвороба дитини це дії та вплив місяця. Всі є винуваті тільки не він. Тоді слова Ісуса були адресовані і йому : «О роде невірний і розбещений». Святитель Феофілакт Болгарський коментуючи цю подію говорить : « Причиною страждань його сина був не місяць, а диявол, який в час вечірній, коли на небо виходить місяць використовував це, щоб людина по своєму незнанню наговорювала і хулила на Бога і Його творіння».

Цей випадок зцілення став для всіх повчальним, а зокрема для апостолів. З однієї сторони їм потрібно було подолати сумнів, що біси не коряться їм, а з другої сторони набути велику віру в Ісуса Христа, щоб почати нове життя, в якому вони підсилюють свою увагу на боротьбу з дияволом та на примноження нових духовних чеснот, як і допомогли би їм у цьому не легкому протистоянню. Просімо щоби Милостивий Господь допоміг нам якнайшвидше розібратись у своїх помилках та виправитись. Амінь.

Автор: протоієрей Тарас Огар

Джерело: sv-paraskeva.if.ua