Дуже часто в священничій практиці ми зустрічаємось з людьми, які нарікають на брак власного часу для молитви чи на свою не уважність під час молитви. В такий момент для духовного наставника є важливо допомогти людині, зацікавити її. Хочеться щоб ми звернули свою увагу на приклад дієвої молитви, який подає нам св..апостол Матей у своїй Євангелії про оздоровлення Ісусом розслабленого. Це все сталось за сприянням близьких друзів цього немічного чоловіка. Почувши про перебування в Капернаумі Спасителя, вони вирішили з останньою надією звернутись до Нього.Євангелія розповідає, що сила народу зібралась біля будинку в якому перебував Спаситель, всі ці люди прийшли щоб вирішити якісь свої проблеми. Кожен з них очікував на власну зустріч з Ісусом. На таку зустріч розраховували і четверо друзів, які на ношах принесли під дім свого розслабленого товариша.

Побачивши під будинком таку велику кількість людей вони не розгубились і вдались на перший погляд на таку собі авантюру, піднялись на дах цього будинку. Там вони розібрали стелю і на шнурах спустили майже до ніг Спасителя розслабленого.Звичайно, що такий неординарний вчинок вразив Ісуса, а в розслабленому з’явилась ще більша надія. І ми можемо спостерігати, що на таку молитву, таке звернення до Ісуса вони отримують відповідь, а сам розслаблений чує слова Спасителя : «Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються» Мт.9.2. Слова Ісуса свідчать проте, що хвороба цього чоловіка була наслідком його гріхопадіння. Тому ми повинні сьогодні навчитись і зрозуміти дуже просту річ, будь-який гріх несе за собою розслабленість, він паралізує наше життя, після падіння ми дуже часто відчуваємо як гріх не пускає нас до святих тайн, така розслабленість може тривати для декого навіть і роками. Розслаблений за таку віру отримав не тільки тілесне зцілення, а й відпущення гріхів. Христос показує нам Свою подвійну милість : даючи прощення гріхів Він також дарує зцілення. Книжники, які спостерігали за діями Ісуса осудили такий вчинок Господа.. Читаючи їхні серця Ісус запитує : «Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи!» Мт.9.5 Після цього говорить розслабленому : «Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.» Мт.9.6. – що він і зробив.

Преподобний Єфрем Сирійський говорить : «Не зводьте свою молитву тільки в одні слова, але нехай ваша дія буде богослужінням». Це лишній раз підтверджує що можна молитись не тільки словами, але й ділом. На початку цієї науки ми говорили про сучасну кризу нашої приватної молитви. Щоб якось виправити це після того, як прокинемось від щирого серця кажемо Господу Богу : «Все що сьогодні буду робити нехай буде на Твою славу». Тобто навіть коли ми будемо готувати сніданок нашим дітям – ми це робимо для Тебе Господи. Якщо я щось буду робити навіть для своєї половинки – я роблю це все для Тебе Господи. Христос нам в Євангелії говорить : «Що зробите одному з найменших братів Моїх це ви Мені робите», в такий спосіб роблячи якусь послугу своїм ближнім ми робимо це і для Господа. Тобто це буде нашою дієвою молитвою. Дії цих чотирьох товаришів щодо розслабленого були якраз свідченням, як потрібно втілювати у життя дієву молитву. Ця молитва стала яскравим прикладом їхньої віри та любові до свого немічного приятеля. Вони багато не говорили і обіцяли, але взяли і зробили. Бачимо, що справді недостатньо тільки просити, потрібно щось для цього і зробити.

Якщо ми будемо так жити, як ці чотири приятелі розслабленого, то ніхто нам не дорікне, що ми слабодухі, безсильні. Навпаки вони зрозуміють, що наша молитва – це діло перетворене в споглядання, а діло це молитва яка стала вчинком.Чому таких приятелів не мають деякі наші старші парафіяни, які роками є прикуті до ліжка і родина боїться закликати священика на сповідь? - бо ці люди мають якийсь певний стереотип, що коли прийде священик то людина мусить померти. В таких випадках навпаки, коли ми закличемо священика для уділення святих тайн, ми будемо у цьому вчинку прирівнюватись до чотирьох приятелів євангельського героя.Сьогодні весь народ України переживає різноманітні кризи. В нашого народу немає сил самостійно прийти до Христа. Що ж нам робити? Христова Церква покликана понести свій народ на своїх плечах до Христа - треба мати співстраждання і розуміння до впалого у гріхи народу і Церква може все це зробити без втручання політиків. Просто потрібно щоб наш народ довірився Матері Церкві і не противився таким Її діям.Ось над чим слід нам усім задуматись і просити щоб Господь дав нам сили щоб все наше життя стало постійною молитвою і ділом милосердя. Амінь.

Протоієрей Тарас Огар

Джерело: sv-paraskeva.if.ua