Що таке чування, чувати? Чіткого пояснення цього слова не можна знайти.
Для пояснення можна застосувати гарні слова, які сказав Христос до своїх учнів: "Чувайте і моліться, щоб не впасти у спокусу".
Отже, чувати - це бути чуйним, розважати, роздумувати над важливістю життя з Богом, над своїм спасінням, над важливістю святості життя; молитися і просити допомоги Божої про витривалість у цих чеснотах.
У даному випадку будемо розважати над життям Св. Миколая із постановою його наслідувати і просити його допомоги у наших потребах.
Багато разів Ісус закликає учнів (а отже, нас усіх) бути чуйними. З одного боку - це пересторога перед небезпекою: "Якби господар знав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому" (Мт 25,43) – тобто, щоб ми не давали злому заскочити себе зненацька. Таким же чином Ісус каже до Петра в Гетсиманському саду: "Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти у спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!" (Мк 14,38). Це заклик до чуйності в молитві, щоб нас не захопила неочікувана спокуса: пам’ятаємо, що коли приходить Юда з вояками, учні Ісуса не знають, як їм поводитися, і, зрештою, втікають, залишаючи Його в руках солдатів (пор. Мк 14,50).
Ісус вимагає також готовності на Його прихід; чувати, бути підготовленими; вимагає готовності прийняти благо, яке Він приносить. Так само і св. Павло наполягає: "Моліться завжди в Дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих і за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо звістувати тайну Євангелії, якої я посланець у кайданах, щоб я говорив сміливо про неї, як мені належить" (Еф 6,18-20).
Проголошення чуйності відповідає старозавітнім закликам мати в собі страх Божий. Книга Сираха каже: "Початок мудрості – боятися Господа, і створено її в лоні з вірними разом" (Сир 1,14). Це дуже цікавий текст, бо він показує страх Божий як величезний Божий дар, що готує людину до вірності Господу. Цей страх не є боязню Бога – це чуйне життя в Його присутності, це життя віри в Божу опіку, віри в Його допомогу. А водночас це й усвідомлення відповідальності перед Ним за кожну нашу думку, за кожне слово, за кожний вчинок, навіть якнайкраще прихований від людей.
Цей страх справді є початком мудрості: не зарозумілого знання, що віддаляє від Бога та від людей, а мудрості, яка є даром Святого Духа; є мудрістю життя з Богом і для Бога; є вмінням оцінювати події з Божої перспективи.
"Глядіть, чувайте і моліться".
Спаситель велів нам, як вірним слугам, чувати і завжди чекати на Його пришестя, а не сподіватися, що нас додатково попередять. цитований рядок вказує нам одразу на багато речей. Перша з них – "глядіть".
"Хто має очі, нехай побачить" – вислів, парний до знаного "хто має вуха, нехай слухає" (пор. Іс 6,10; Мт 13,14-17; Мт 11,15; 13,43.). Ці слова наче підтверджують: Бог – повсюди, Він звертається до нас усім своїм творінням, і щоб Його побачити – нам достатньо (а також необхідно) дивитися.
Після цього Ісус каже: "Чувайте". Частенько в повсякденному житті можна почути: "Проспав!" – у сенсі "запізнився, не був готовий, нічого не зробив". Коли душа, розслаблена і впевнена в своїй безкарності (нехай і тимчасовій), коли людина чекає, якщо навіть не Страшного Суду, а тільки великих свят, щоб згадати про Бога, – видається імовірним, що й у ці дні вона не зуміє миттєво переналаштуватися зі звичайного способу життя і не покаже себе з кращого боку.
Так, постійне чування – не найпростіший спосіб існування. Щоб витримати це напружене очікування Бога, необхідна постійна, щоденна практика послуху та дисципліни. Отже, ми маємо бути готові не тільки сприймати, "дивитися", а й відповідати дією на заклик Бога.
І, нарешті, Господь каже: "Моліться". Ці Його слова свідчать про те, що замало просто бачити в усьому Бога й очікувати на Його заклик – належить і самим невпинно закликати Його до себе, щоб, хоча б коли Він з’явився, Його зустріли як довгожданого гостя, з радістю, а не зі страхом і в метушні. Жодне ворожіння ані розрахунки не можуть підказати нам, коли Господь прийде і зажадає наших дій.
Підготуватися до приходу Бога, неможливо, якщо ти не готуєшся до цього ціле своє життя. Саме про це нам нагадують Апостоли, цитуючи слова Христа: немає "відповідного часу" для приходу Бога в наше життя: Він може прийти будь-коли, а ми повинні чекати на Нього, бути готовими побачити Його і піти за Ним тоді, коли Він покличе.
Важливості цих чувань у тому, що ми можемо випросити собі у Бога ласки, за заступництвом св. Миколая, через присутність його реліквій, присутність самого святого Миколая між нами.
о. д-р Петро Козак