Водохреща хресною ходою та пірнанням у Сіверський Донець відзначили українські військові. Символічно, що річка єднає всю східну Україну: Харківщину, Донецьку та Луганську області. У той час, коли священики сперечаються, чи автентична традиція занурюватися у січневі води, віряни щороку приходять до купелі, аби оздоровитися та очиститися.
Пірнання для 92 ОМБр — багаторічна традиція. Бійці щораз відзначають Водохреща разом із мешканцями селища Башкирівка. До молебну на плацу стають півтисячі людей. Цьогоріч службу провели військові капелани вже ПЦУ,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на vistinews.
Хресна хода починається від воріт військової частини. Під хоругвами віряни йдуть до берега Сіверського Дінця. Бійці заходять у воду тільки після освячення.
Під наглядом капелана та служби порятунку з засніженого берега у воду спустилися військові та місцеві. Здебільшого, наважуються на пірнання бувалі моржі.
Проте не всі священики підтримують традицію занурень на Водохреща. Архиєпископ Ігор Ісіченко переконує, 19-го січня правильніше прийти на молебень до храму та ставитися до води як до святині. Наголошує, традиція пірнань завезена з центральної Росії, з українською вірою нічого спільного немає. Мирські розваги ж після купелі взагалі розцінює як наругу над святом.
Архиєпископ Ігор Ісіченко: "Традиція пірнання в ополонку — це навіть не просто російська традиція, а російська сільська традиція. Вода стає самодостатньою святинею, а значить це вже не християнська віра, а фетишизм. В Україні цього не було, і це дуже добре видно по західній Україні, де навіть існувала до останнього часу традиція, коли в Іордан воду заборонялося кілька дні заходити, купатися роздягненим, прати у цій воді".
Виключно як єднальне сприймають пірнання військові капелани. Говорять, що ця традиція хоча і дохристиянська, але природня та наповнена духовністю.
Отець Григорій, військовий капелан 92 ОМБр: "Це день, будем говорити, коли Дух Святий спускається на води й освячує їх, тому що вода є основою всього, основою всього, це та твердиня, на якій зводиться все живе. І тому ту ніякого немає обрядчества, ніяких немає забобонів. Це все — дійсно жива природа і живий Дух Святий".
З харківського берега в Сіверський Донець пірнули тільки військових близько сотні, для 92 бригади ця річка стала особливою — воїни захищали його береги на Луганщині та Донеччині.