Іноді життя підносить «сюрпризи», коли виникає нагальна потреба ділитися собою, ділитися у прямому розумінні цього слова. Наслідки несподіваної аварії, хвороби можуть потребувати пересадки тих чи інших органів, переливання крові. Отже, в такий проблемі люди стикаються з двояким моральним аспектом: давати і брати. Церква вчить, що найбільшим даром людини є її життя, і - в міру своїх можливостей - вона повинна його цінувати, берегти та використати в рамках Божого задуму щодо її спасіння для вічного життя. Тому, підходити до питання пересадки органів потрібно саме із врахуванням вищенаведеного вчення. З одного боку, донор, який робить такого роду пожертвування ради спасіння життя іншої людини, повинен, однак, не ставити під загрозу власне життя. Тому дозволяється віддання в основному парних органів або безпечної кількості крові.

З цього приводу, коментуючи Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», протоієрей УПЦ (МП) Георгій Коваленко зауважує наступну річ: «якщо ми говоримо про пересадку органів, то наша мета має бути святою – допомога людям», а також - «віддавати свої органи чи ні – це має бути свідомий вибір кожної людини, і цей вибір потрібно робити не апріорі, а, повторюсь, свідомо. Тому «презумпція згоди», коли всі люди стають донорами - навіть без їхньої згоди, має певні перестороги, продиктовані загрозою використання трансплантації незаконно».

Що стосується сторони реципієнта, то цілком природно для людини є бажання вижити; воно закладене у її сутності. Однак і тут слід зважувати всі «за» і «проти», прислухатися до своєї совісті, до порад медиків; але і бути готовому до летального варіанту. «Християнин – це людина, яка має вчитися, в т. ч. помирати, - каже протоієрей Коваленко. – Тому що для нас, християн, немає смерті, для нас є життя вічне. Тобто, християни – це люди, які не прагнуть жити на землі вічно, а намагаються своє земне життя прожити так, щоб наслідувати Царство Небесне. І на питання пересадки органів ми маємо дивитися саме під таким кутом зору».

Ні Православна, ні Католицька Церкви не забороняють віддавати чи приймати органи. Однак, опиняючись у такій ситуації, слід добре зважувати всі фактори і ризики, порадитися з рідними, медиками, власною совістю... Варто, звичайно, завжди бути готовим до зустрічі із Всевишнім, яка - чи раніше чи пізніше, але все одно - таки відбудеться. Все в Його руках.