Поки Юрій Стець думає над методами контрпропаганди, один із них лежить на поверхні – карати за "джинсу". Приміром, релігійного характеру.
Інститут масової інформації одним із пріоритетів своєї діяльності - вже біля десяти років - бачить боротьбу з замовними матеріалами, званими "джинсою". Як відомо, «заказуха» буває політичного і економічного характеру. Іноді політична межує із відвертою пропагандою, як це було помітне в "джинсі" Партії реґіонів передмайданного та початкового майданного періоду, коли соратники Януковича намагалися переконати українців у тім, що з Росією буде краще, ніж підписавши Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Проводячи моніторинґ "джинси" на сайті УНІАН, експерти ІМІ надибали ще один тип "джинси" – релігійний. Причому, це той випадок, коли матеріали зведені в одну рубрику і представляють точку зору однієї сторони – УПЦ МП та окремо - РПЦ.
Ще кілька місяців тому на УНІАН була рубрика «Релігія», і під її маркою виходили з періодичністю в кільканадцять хвилин «руськомірські» новини без жодної позначки. Зі своїх джерел ІМІ стало відомо, що ці новини виходять на платній основі, але про це ніде не написано. У вихідних даних УНІАН маємо запис, що «Матеріали з позначками "PR", "реклама" і в рубриці "Вікно" публікуються на правах реклами та відповідальність за їх зміст несе рекламодавець». Після зауваги з боку ІМІ у розмові з редактором рубрики «Релігія» розпалася на кілька, - беру в лапки, бо, приміром, за останні два місяці в підрубриці «Іудаїзм» у ній з’явилося аж три новини, в рубриці «Інші християни» за всю осінь шість новин, у рубриці «Іслам» 13 новин. Головна рубрика – «Православ’я», друга за обсягом – «Католицизм»: у ній новини з УГКЦ та світової РКЦ.
Прикметно, що новин про УПЦ КП, або УАПЦ нема ані в «Православ’ї», ані в «Інших христянах», тож тепер матеріали УПЦ МП (без зазначення МП, як це вигідно даній структурі), як теж РПЦ, виходять під рубрикою «Православ’я». Що не заважає їм потрапляти в головну стрічку новин. Тепер по суті.
Як на мене, рубрика «Православ’я» на УНІАН у сьогоднішньому вигляді це перекладені українською (і то не завжди) новини прес-служби РПЦ, розбавлені внутріукраїнськими тієї ж структури. Їх наповнення – на 90% служіння "Русскому міру" та його символам. Я би їх порівняв із розповсюджуваним у київському метрополітені «Православним календарем» за 5 грн., «освящённом в Кієво-ПєчорскойЛаврє», де практично відсутні українські ікони – за винятком святих печерських та Почаївської Богоматері (в залежності від року).
Судіть самі. Спершу заголовки: «У Санкт-Петербурзі відкрився VIII міжнародний фестиваль християнського кіно «Невський Благовіст»»; «18 листопада Православна Церква молитовно вшановує пам'ять святителя Іони, архієпископа Новгородського»; «Виставка «Православна Русь. Моя історія. Рюриковичі» триватиме в Москві до 23 листопада»; «20 листопада Православна Церква згадує набуття мощей преподобного Кирила Новоєзерського»; «З 24 по 27 листопада в Москві пройде ХІХ фестиваль православних фільмів "Радонеж"». Як на мене, це елемент ідеологічно-інформаційної війни Москви проти України та її тотожності, проплачений на українському сайті, що належить – здавалося б – патріотично налаштованому губернаторові Дніпропетровщини Ігорю Коломойському.
Тепер пройдемося по суті інших новин. З проаналізованих мною новин за один тиждень з 19 по 25 листопада виявилося чимало скерованих на локалізацію прецеденту підписання 13 листопада у Рівному меморандуму про створення помісної Церкви в Україні. Новини рубрики «Православ’я» на УНІАН підводять під думку щодо політичного тиску на двох єпископів УПЦ МП, канонічний характер лише однієї Церкви – УПЦ МП, та критикою «так званого» Київського патріархату. Коли єпископи Рівненський та Острозький і Сарненський та Поліський відізвали свої підписи під меморандумом, УПЦ МП на роз’яснення, і щоб забити гвіздок у меморандум, присилає в УНІАН розмову з головою інформвідділу УПЦ МП Кліментом (Вечерею), єпископом Ірпінським. Останній стверджує, що «Україна отримала свою Помісну Церкву раніше, ніж державну незалежність», спираючись на надання автономії УПЦ МП патріархом Алєксієм ІІ у 1990-му році. Не більше і не менше. Про дотримання основних журналістських стандартів у цих новинах годі говорити – представлення другої точки зору, збалансованість подачі матеріалу, повнота, точність, відокремлення фактів від коментарів – усього цього немає й близько.
Наостанок про моральне і навпаки. УПЦ МП повідомляє про свої харитативні акції - такі, як відвідування інвалідів у Боярці, роздачу їжі для безхатьків в столичному Гідропарку чи навіть, як в Сумській єпархії Церкви – збір коштів на бронежилети для Сумського батальйону в АТО. Проте цілковитим цинізмом виглядає позиція очільників Церкви щодо конфлікту на Донбасі. Якщо свого часу лише один представник УПЦ МП – Георгій Коваленко, ще перед виборами нового митрополита, осмілився на повіну заявити про те, що Кримська єпархія УПЦ МП підпорядкована Київській митрополії, і більше нікому, то тепер вчитаймося в риторику. Глава УПМ МП Митрополит Онуфрій звертається російською до пастви Луганської єпархії з нагоди 70-ліття її заснування: «Дорогие братья и сестры! Перед лицом испытаний сохраняйте единство между собой, пребывайте в послушании у ваших пастырей и, в особенности, держитесь своего архипастыря — владыки Митрофана». Митрофан (Юрчук) наприкінці листопада нібито освятив знамена "ЛНР", проте встиг від цього відмежуватися. Займає нібито нейтральну до конфлікту позицію, але в інтерв’ю для ІТАР-ТАСС не міг не прокоментувати, що після «майдану» на Західній Україні почастішали випадки захоплень храмів структурами УПЦ КП (чи не після відмов священиків УПЦ МП відспівувати загиблих в АТО солдат ЗСУ бува самі громади приймали рішення відмовитися від послуг московських попів?). І взагалі, «Пока раскольники не осознают ущербность своего поведения, трудно надеяться на возможность компромисса».
Онуфрій закликає слухати пастирів УПЦ МП на Луганщині. Єпископ Горлівський і Слов’янський Митрофан (Нікітін) запитує у зверненні, «як визначити, який дар ми отримали від Бога?». На перший погляд, єпископ намагається розбудити у вірних можливості, яких вони на цей час у собі не підозрювали. Але чи ж не краще запитати у своїх священиків, як повелися вони в час конфлікту на Донбасі? Де засудження дій о. Ніколая Фоменка, та його співвірників - о. Віталія, «казачьего батюшкі», чи о. Олега, який, за розслідуванням журналу «Фокус», освячував автомати терористів, коли поруч із собором Святого Духа у Слов’янську було замордовано чотирьох молодих баптистів представниками «Русской православной армии»? До чого ці всі проплачені публікації, якщо ви не спроможні на християнське вибачення?
****
Більш ніж півмісяця серед топ-новин рубрики «Православ’я» на УНІАН є фоторепортаж «У Києво-Печерській лаврі посвятили в кадети ліцеїстів молодших курсів Київського військового ліцею». До нього кілька питань: чи є в Україні «кадети» (дослівне значення – молодші офіцери, але в російській традиції, як подає російська вікіпедія, «неофициальное именование воспитанников суворовских военных училищ» і «одно из принятых у красноармейцев на юге России в годы гражданской войны именований противостоящих им белогвардейцев»)? Друге питання: чому вихованців ліцею ім. Богуна (у новині лише одна згадка про це ім’я, про «богунівців» не пишуть, так розумію, добре що хоч «суворовцями» не назвали), посвячують у основній обителі УПЦ МП? Всіх поголовно, чи були винятки (римо-католики, греко-католики)? Якщо було винятки, то чому про це не написано в новині? Чи, може, в ліцеї ім. Богуна духівники – усі з УПЦ МП та Лаври? Усе це відбувається тут – під носом у влади, котра прирікала «жити по-новому». Православна "джинса" на УНІАН і «кадети» висвячені руськомірськими попами в ліцеї ім. Богуна. Новий міністр інформаційної політики, кум віруючого УПЦ МП президента України Петра Порошенка, вочевидь, проінформований про ці всі факти?
Роман КАБАЧІЙ
Християнський портал КІРІОС, за матеріалами "ДЕНЬ"