- Зречення Римського Папи – це внутрішня справа Католицької Церкви. Тому якісь розлогі коментарі мають давати, швидше, ті, хто до неї належать. Однак зрозуміло, що така виняткова подія – по суті, це є перше в історії цілком добровільне зречення Папи – не може не цікавити навіть тих, хто до Католицької Церкви не належить.
- Які, на Вашу думку, причини зречення Римського Папи?
- Причини, які спонукали Папу Бенедикта до такого кроку, є різними, і я впевнений, що літній вік, на який він сам посилається у тексті зречення, – лише одна з них.
- Все ж таки, у кого правління Папи Бенедикта викликало найбільший спротив, і чому, на Вашу думку, Римський Понтифік зважився на такий серйозний крок?
- Папа Бенедикт знаний як традиціоналіст і консерватор - з часів, коли ще він був найближчим богословським помічником свого попередника Івана Павла ІІ, і коли сам став главою Католицької Церкви. Тому він постійно стикався з тиском і опором із середовища ліберальних католицьких кіл. Але, в більшій мірі, він відчував спротив агресивного секуляризму, що поступово поглинає західне суспільство. Думаю, що Папа Бенедикт відчув, що Католицька Церква у цей складний період викликів має потребу в більш активному та мобільному Папі. Такому, який би не лише реагував на події, але і сам міг формувати «порядок денний» – як це робили його попередники: Іван ХХІІІ, Павло VI та Іван Павло ІІ.
- Але попередній Папа також важко хворів, проте залишався на чолі Католицької Церкви до останніх секунд свого життя?
- Справді, так і було. Попередній Папа теж тривалий час хворів і наприкінці понтифікату був майже непрацездатний. Проте цьому передували близько 20 років його активної діяльності, візитів у безліч країн. А це сформувало своєрідний «запас міцності». У Бенедикта не було можливості напрацювання такого «запасу», а тиск від різного роду скандалів та проблем посилювався.
- Чи можемо ми припускати, що Римський Папа пішов «у відставку», все ж таки, недобровільно?
- Думаю, що лише з плином часу ми зможемо знати більше про внутрішню сторону відставки Папи. І головну оцінку дадуть історики.
- В РПЦ, зокрема, митрополит Іларіон (Алфєєв) заявляють, що Папа Бенедикт відіграв позитивну роль в православно-католицькому діалозі, у т. ч. відзначають його розуміння проблем, які заважають нормалізації стосунків православних та католиків на Західній Україні.
- Для Московського патріархату Папа Бенедикт був більш зручним щодо діалогу, ніж його попередник. Цим і викликані подібні оцінки, висловлені митрополитом Іларіоном.
Про це повідомляє християнський портал КІРІОС з посиланням на оф.сайт УПЦ КП.