Українська Православна Церква Московського патріархату хоче незалежності. Ситуація загостриться, коли нинішнього важкохворого предстоятеля змінить інший - прихильник автокефалії. Таким чином, РПЦ ризикує остаточно втратити свій вплив в Україні; і це, вочевидь, стане найбільшим провалом її зовнішньої політики, - говорять джерела і експерти. Схоже, що в РПЦ якось вирішити цю проблему вже зневірилися.
З хворого на здорового
Формально УПЦ МП - автономна і самоврядна. Це - найбільша за чисельністю і розміром активів та найвпливовіша Церква України. Але прийняття ключових рішень, а надто - таких, як статут і призначення нового предстоятеля, все одно неможливо без участі священноначалія РПЦ. Джерело в УПЦ МП розповіло, що найближчим часом знову може бути підняте питання про відокремлення Церкви від РПЦ.
Обговорюються два можливі варіанти розвитку подій: або тяжкохворий предстоятель УПЦ МП митрополит Володимир (Сабодан) - а у нього хвороба Паркінсона - може поступитися місцем, або це відбудеться природним шляхом. Місце Володимира повинен буде посісти митрополит Платон (Удовенко), який майже 20 років, до липня 2012 р., був митрополитом Аргентинським і Південноамериканським в РПЦ. В Україну його відправив Священний синод РПЦ за участю патріарха Кирила - як про це і просив митрополит Володимир. До свого призначення до Латинської Америки митрополит Платон у 80-ті і на початку 90-х рр. був архієпископом Свердловським і Курганським, а потім - Ярославським і Ростовським. Атлантику він, втім, перетинав двічі - єпископом Аргентинським і Південноамериканським він вперше був в ще в 70-х рр., коли йому було всього 33. Священнослужитель, до речі, займався ще й політикою - був народним депутатом і членом Верховної ради РРФСР.
Платон Удовенко, - стверджують джерела в УПЦ МП, - прихильник автокефалії, тобто її виходу, власне, від впливу РПЦ. Це питання стоїть вже понад 20 років, але у нього є всі шанси сильно загостритися найближчим часом.
Автокефальні настрої
"Розкольницькі" настрої сильні в УПЦ МП вже багато років, починаючи з розпаду СРСР. У 1991 р. один розкол уже стався, коли київський митрополит Філарет (Денисенко), теж виступаючи за автокефалію, покинув УПЦ МПі утворив УПЦ Київського патріархату, яку, одначе, досі не визнала жодна з помісних православних Церков. Сам він себе почав називати "Патріарх Київський і всієї Руси-України", а в 1997 році РПЦ відлучила його за "розкольництво" від Церкви і піддала анафемі. Але в Україні Церква владики Філарета теж впливова, хоча й не так численна: 2,7 тис. парафій і монастирів проти понад 12 тис. парафій та монастирів в УПЦ МП. Позицію Філарета підтримував колишній президент України Леонід Кравчук - він просив РПЦ про незалежність для УПЦ МП. А в 2008 р. ще один колишній президент - Віктор Ющенко на зустрічі з Філаретом і митрополитом Галльським Еммануїлом (Константинопольський патріархат) оголосили про готовність об'єднати дві Церкви і позбутися контролю Москви. І це - не рахуючи численних переговорів та звернень українських священнослужителів різного рівня. Хоча в УПЦ МП незалежності хочуть далеко не всі.
Незважаючи на прихильників-автокефалістів, сам митрополит Володимир ніколи - чітко і явно - на підтримку незалежності не висловлювався: джерело вважає це просто небажанням загострювати питання завчасно. "Багато розмов ведеться про можливу автокефалію, але офіційно питання в кінцевому рішенні не ставилося. Це не означає, що Церква забороняє на цю тему говорити, - говорив він в лютому в інтерв'ю українському "Дзеркалу тижня". - Зараз домагатися автокефалії або автономії... важко, небезпечно; я вважаю, що сьогодні - і не потрібно". Найжорсткішим можна вважати заяву митрополита в інтерв'ю "Російській Newsweek" у 2009 р. про те, що незалежність "повинна вінчати всі наші зусилля", але обмовився, що спочатку потрібно досягти єдності Церкви.
"Коли в 2009 р. РПЦ очолив Кирило, були великі надії, що він зможе вирішити проблеми з Українською Церквою, яка вже давно хоче незалежності. - Адже до свого обрання Кирило багато років керував Відділом зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату, і це було в зоні його відповідальності. Але з цим завданням патріарх не впорався, хоча старався". Старання Кирила не вичерпалися і після того, як він став патріархом: з 2009 р. він їздив в Україну 10 разів.
Агафангел Кирила
Знайомий із ситуацією київський політолог Костянтин Матвієнко підтверджує те, що наступним предстоятелем УПЦ МП може стати саме Платон Удовенко: "Це - людина, добре відома по всьому світу, окормляв паству в Латинській Америці, користується авторитетом і фізично ще міцний (йому 72 роки). Крім того, він - старший за хіротонією".
Якщо у УПЦ МП з'явиться новий предстоятель, то умови для автокефалії будуть сприятливі, як ніколи. За словами експерта, більшість єпископів в Україні, особливо молодих, так само як і молоді - забезпечені та впливові парафіяни, зараз виступають за незалежність. "Падає і особистий авторитет патріарха Кирила, і своєю підтримкою російська влада чинить йому ведмежу послугу", - пояснює Матвієнко. "Бути відкрито проти можуть тільки митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, близький до патріарха Кирила і митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон, близький до влади, яка зараз це питання піднімати не захоче", - пояснює ще один експерт, керівник київського Центру прикладних політичних досліджень ПЕНТА Володимир Фесенко.
У разі, якщо митрополит Володимир вирішить піти сам, - продовжує Матвієнко, - буде зібраний Священний синод УПЦ МП, на якому буде призначений день Архієрейського собору, який вже і вибере нового предстоятеля. "Коли це трапиться, то він зможе вже повноцінно здійснювати керівництво, хоча формально потрібно ще благословення Москви, - зауважує політолог. - Визнавати чи не визнавати - справа Москви, але не визнати - значить прискорити процес відділення Української Церкви від Московської. Однак, - додає Матвієнко, - якщо митрополит Платон очолить УПЦ МП, то він "не буде робити зовсім різких рухів", а "подивиться на реакцію пастви". Не виключено, - за словами політолога, - і те, що УПЦ МП і УПЦ КП доведеться домовлятися, і об'єднуватися. Але цей варіант поки всерйоз не розглядається, та і відповідного механізму немає.
Проблеми є, роботи немає
Втрата впливу на Українську Церкву, - говорять російські експерти, - в черговий раз демонструє не найвдалішу зовнішню політику РПЦ в останні роки. "Вже давно є серйозні проблеми, а місіонерської роботи немає зовсім, - нагадує політолог Станіслав Бєлковський. - Церкву за кордоном вже давно супроводжують усілякі скандали: і навколо храму на Лазурному березі, і майже повна втрата впливу на єпархію в Лондоні". Крім того, - за словами Бєлковського, - зовнішня політика патріарха Кирила - "та сама путінська, вельми агресивна", і "загальна її лінія зводиться до того, щоб видаляти центри впливу скрізь, де тільки можна, і ставити на їхнє місце апаратників, які багатьом зобов'язані, а особисто патріарху".
Це відзначає і співрозмовник PublicPost з числа чинних московських священиків: за його словами, дуже поширений сценарій, коли авторитетних батюшок замінюють недавніми випускниками семінарій. Такі люди, як правило, абсолютно залежні від керівництва, в т. ч. і матеріально (сторонній бізнес своїх священиків РПЦ не заохочує), тому свою думку і критику, зазвичай, тримають при собі.
"Рано чи пізно, але незалежність УПЦ МП все одно неминуча", - вважає Бєлковський. Але в цій позиції сумнівається доцент центру вивчення релігій Російського державного гуманітарного університету Борис Фалік, хоча зовнішню політику РПЦ він теж не хвалить. "До цих пір Кирилу вдавалося тримати Україну, він дуже багато туди їздить, витрачає на це всі свої дипломатичні здібності, - пояснює Фалік. - Але відносним спокоєм він зобов'язаний, швидше, митрополиту Володимиру. Коли він піде, патріарху буде набагато складніше". При цьому, Фалік відзначає і вплив промосковської групи "українського" вищого духовенства, "яка ледь не перехопила владу, коли Володимир потрапив до лікарні (в лютому 2012 р. був знятий зі своїх основних церковних посад найближчий помічник Володимира і прихильник автокефалії Олександр Драбинко)". "Так що протистояння дуже сильне", - підсумовує експерт.
У РПЦ, принаймн,і офіційно наявність якогось конфлікту з Українською Церквою не визнають. Так, секретар Відділу зовнішніх церковних зв'язків РПЦ, настоятель храму Воскресіння Словущого в Данилівській слободі о. Ігор Якимчук попросив "не вірити чуткам" і від подальших коментарів відмовився. Втім, джерело в Московському патріархаті все ж визнало, що проблема існує, але якось вирішити її вже "зневірилися".
Про це повідомляє християнський портал КІРІОС з посиланням на РвУ