27 жовтня у приміщенні Київської православної богословської академії відбувся круглий стіл «Актуальні питання становлення капеланської служби у війську України. Іноземний досвід та власний доробок». Упродовж обговорення учасники дізнались більше про досвід колег з Латвії та Естонії, зокрема від головного капелана Національних Збройних сил Латвії Елмарс Плявіньша.

Перед українськими спеціалістами та священнослужителями досі стоїть питання того, як саме мусить виглядати служба військового духовенства. Поки одні спеціалісти наполягають на апробації системи, інші переконують, що в першу чергу необхідно прийняти новий закон, а вже потім починати діяти згідно нього.

За словами пана Елмарса, попри довгі роки капеланської служби, Латвії знадобилось 18 років, щоб повноцінно зрозуміти, якою має бути єдина служба. Священик додав, що капелан не може бути проповідником, релігійним фанатиком чи зацікавлювати вірян у своїй конфесії. Натомість він має бути покликаний до такого роду служіння, мати досвід пастирського служіння, пройти спеціалізовані курси та мати почуття гумору. Досвід країн Балтії дуже подібний до українського шляху запровадження капеланської служби у війську, оскільки вони теж починали з нуля та з радянським спадком, поділився організатор зустрічі, представник громадської ініціативи «Бурштиновий шлях» Дмитро Левусь. Запровадження ж перших документів починалось з ініціативи чотирьох єпископів: лютеранського, католицького, православного та баптистського, які й підписали контракт з Міністерством оборони.

Згідно латвійського досвіду, військове капеланство не обмежується служінням в межах військової частини, а й переноситься на родини військових. В подальшому це дозволяє отримати доступ до бійця після війни, а також комплексно вирішити його проблему, якщо така наявна. Зараз латвійська служба військового духовенства представлена 9 капеланами на 5 000 військовослужбовців, вони виїжджають разом з ними у закордонні місії.

Не менш корисним є приклад Естонії, де активно працює Екуменічна капеланська служба. На даний момент військовими капеланами є 34 служителі і лише 11 з них перебувають на офіційному контракті зі збройними силами. Інші ж працюють як волонтери. При цьому більшість священиків залишаються на служінні у своїх парафіях, для православних капеланів це обов’язковою умовою для служіння як капелана.

Українське військове капеланство досі залишається на роздоріжжі. Організатори зустрічі сподіваються на подальші спільні дискусії з метою подання певних законодавчих ініціатив.

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на прес-службу Синодального управління війського духовенства УПЦ КП.