Цьогорічні парламентські вибори багатьом запам’ятаються апогеєм аморальності, бруду і брехні. Окрім бажання банально і цинічно купити голос виборця, прикриваючись маскою сумновідомої "благодійності", влада і після «судного» виборчого дня, досконало виконує стару «істину» - «мета виправдовує засоби». Стираючи межі між законним і беззаконним, «слуги народу» за будь-яку ціну прагнуть залишитися біля бюджетної багатомільярдної годівниці.

Як уважає віце-ректор Українського католицького університету - відомий правозахисник і багаторічний в'язень совдепівських тюрем і таборів Мирослав Маринович: «Усі беззаконня, з її точки зору, є нормальними, і саме так треба діяти. Влада далі гнутиме цю лінію. Вибори не спонукатимуть до переосмислення», «у них таке завдання – не віддати владу за будь-яку ціну».

Опозиція, за словами віце-ректора, дотримується схожої парадигми, як і влада: «Тому найважливіші для них – технологічні прийоми. Ніхто не дбає про програми, про кадри, про спроможність партії знайти розгадку для майбутнього країни. Повторюються зручні, обтічні, милозвучні гасла, за якими не стоїть реальна програма українського прориву». Народ, у свою чергу, демонструє готовність покірно підлаштовуватись до всього. «Скільки потрібно Голодоморів, репресій і депортацій, щоб Україна, нарешті, усвідомила всю небезпеку безбожного комунізму? Загалом же влада, опозиція та суспільство готові інерційно котитися в тому самому напрямку» - резюмував п. Маринович.

Поставлене питання залишається відкритим. Можна погодитися з твердженням, що народ має таку владу, на яку заслуговує. Адже, якщо кожен вважатиме, що заповіді Декалогу та Євангелія, в першу чергу, має виконувати хтось інший, а не він сам - на своєму конкретному місці - там, де живе, працює, відпочиває, то тоді і справді: в кращу сторону нічого не зміниться. Бо якщо хворі більшість маленьких клітинок, то і хворий весь організм-держава.