Ми - це, безумовно, "жива та зростаюча Церква, яка ефективно здійснює своє завдання євангелізувати". Так під час брифінгу 15 жовтня у Ватиканському прес-центрі Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) представив Церкву, яку очолює.
При цьому Предстоятель УГКЦ наголосив, що хоч в Україні є багато католицьких громад, а кількість греко-католиків становить приблизно 10 відсотків від загальної кількості її мешканців, існує, однак, приблизно 40 відсотків населення, яке не визнає себе членом жодної релігійної спільноти. Тож необхідність нової євангелізації є очевидною, як також очевидною є потреба цієї євангелізації і всередині самої Церкви, яка щойно 20 з невеликим років тому вийшла з підпілля й, природньо, потребує активної катехизації.
Головними засобами цієї нової євангелізації, здатними відповісти на серйозні виклики нашого часу, Блаженніший Святослав назвав сім’ю та парафію. Важливий і незамінний внесок у нову євангелізацію в суспільному контексті України, – за його словами, – походить із соціальної доктрини Церкви. «Навіть якщо багато людей не вважають себе частиною нашої Церкви, вони прислухаються до її голосу, тому що вона говорить про конкретні моменти громадянського життя. І за це маємо пошану і повагу також з боку православних і римо-католиків, протестантів та євреїв», – зазначив Глава УГКЦ.
Першоієрарх також розповів про зацікавлення християнською вірою з боку частини молодих мусульман. А тим, що їх найбільше приваблює, є «християнська радість, яка випливає з відкриття того, що Бог направду не є якимось “тираном”, що дуже суворо вимагає бездумного послуху, але люблячим і милостивим Батьком». І це, за його словами, «могутній знак Воскреслого Христа».
Журналісти не оминули увагою питання одруженого духовенства, яке, за словами Верховного Архиєпископа, становить понад 90% в Україні. Він зазначив, що цю давню традицію Східної Церкви визнають, наприклад, наші співбрати-латинники в США та Канаді, виявляючи розуміння та підтримку одруженим греко-католицьким священикам на цих територіях. Натомість, наприклад, в Італії присутність одружених священиків «ще досить болюча для сприйняття», так що тамтешня Єпископська Конференція відкинула пропозицію дозволити їм приїжджати до Італії для душпастирської опіки наших іммігрантів.
«Італійські пастирі ще не розуміють динамізму Східної Церкви», – зазначив Блаженніший Святослав, додаючи, що ситуація ускладнюється присутністю великої кількості вірних, для яких не вистачає душпастирів. Але, - додав він, – «ми відчуваємо обов’язок шанувати відчуття» місцевого єпископату, адже коли «вихідною точкою є взаємна пошана, то завжди відкривається можливість для діалогу». Крім того, за словами Глави УГКЦ, саме завдяки підтримці Єпископських Конференцій «можлива наша присутність в Італії чи Іспанії».
Він також дещо скритикував ідею запропонованого в цих країнах (саме) їхнього «етнічного капеланства» серед наших співвітчизників, включеного в соціальний та культурний вимір, що несе загрози асиміляції. «Очікуємо того моменту, коли місцева Церква усвідомить, що присутність українських вірян є силою для нової євангелізації, і, зі свого боку, тоді і ми зможемо в повноті жити своїми традиціями», – зазначив Блаженніший Святослав. Він також навів свідчення багатьох тамтешніх єпископів про те, який вплив на місцеве секуляризоване суспільство має присутність українських мігрантів. Вистачить згадати жінок-доглядальниць, які водять своїх - уже поважного віку - підопічних до церкви чи розповідають про Бога і навчають молитися дітей.
Окреме запитання стосувалося екуменічного діалогу та, зокрема, взаємин з Московським Патріархатом. У цьому зв'язку Глава УГКЦ розповів про досвід діяльності Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, яка є "школою будування миру і взаєморозуміння". В контексті же стосунків з РПЦ він, зокрема, зазначив: «Примирення між УГКЦ та РПЦ є необхідним. Беру на себе роль речника цього процесу примирення, оскільки без цього не можемо рухатися вперед, а тому ми не знеохочуємося та завжди готові подати руку».