Як уже повідомляв християнський портал Кіріос, у Хмільнику виник конфлікт навколо питання побудови там каплиці УГКЦ.

Тож, чи мають право греко-католики на те, щоб у Хмільнику з’явилася їхня капличка?

Це запитання зацікавило кандидата історичних наук Хіхлача Богдана Миколайовича, який дослідив його в історичній площині і дійшов таких висновків:

Згідно історичних джерел м. Хмільник завжди мав на своїй території церкви різних конфесій: православні, римо-католицькі та греко-католицькі. Більше того, з 1672 по 1699 роки в місцевому замку турки, які той час володіли Поділлям, влаштували мечеть. Тому можна вести мову про історичну спадковість співіснування на одній землі людей різної віри.

1. УГКЦ має історичне право перебувати на території м. Хмільник та його околицях, адже у XVIII ст. ця церква володіла п’ятьма храмами: Нове Місто – Церква Різдва Пресвятої Богородиці; Передмістя Мазурівка – Церква Святого Іллі Пророка; Передмістя Порубинці – Церква Святого Михаїла Архангела; Передмістя Угринівка – Церква Різдва Христового; Старе Місто – Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Це підтверджують архівні документи. УГКЦ втратила ці храми лише після поділів Речі Посполитої 1793 та 1795 рр., коли на територію Поділля прийшла Російська імперія, а разом з нею й Російська Православна Церква (РПЦ). Зазначені п’ять церков були відібрані у греко-католиків та зайняті православними.
2. Відоме прізвище принаймні одного греко-католицького священика, який здійснював богослужіння у 60-і – на початку 70-х рр. XVIII ст. у м. Хмільник – це Гавриїл Стрельбицький.
3. Необхідно також чітко усвідомити, що до 1686 р. Українська Православна Церква (УПЦ) була Митрополією Константинопольського Патріархату. У 1686 р. УПЦ була підпорядкована Московській Патріархії і стала складовою РПЦ. В червні 1992 р. відбувся розкол й утворилося дві церкви: УПЦ-КП та УПЦ-МП. Щодо м. Хмільника, то цей населений пункт до 1793 р. належав Речі Посполитій, тому місцеві нечисленні православні аж ніяк не могли бути парафіянами РПЦ, а тим більше УПЦ-МП. У ХІХ ст. місто мало парафіяльну церкву, католицький костел, синагогу та ще 3 церкви, які забрали у греко-католиків. Про ХХ ст., а точніше його радянський період, вести мову не випадає, адже всім відома боротьба з релігією, закриття храмів й використання цих споруд не за призначенням. Отже, повноцінне відродження релігійного життя м. Хмільника припадає лише на початок 90-х рр. ХХ ст., коли й були утворені УПЦ КП та УПЦ МП. В той же час й УГКЦ, вийшовши з «підпілля» має повне історичне право повернутися на ті землі, де раніше вже провадила свою освітню, душпастирську та місійну роботу.

На підставі досліджених історичних даних можна чітко сказати, що УГКЦ має повне право не тільки на побудову каплички, а й храму у місті Хмільник.

За матеріалами religion.in.ua .