На Львівщині відбудеться проща до села Страдч Яворівського району. Піша хода буде проведена до дня смерті блаженних о. Миколи Конрада, дяка Володимира Прийми та з нагоди Дня мирянина.
26 червня, в рамках святкування Дня мирянина, духовенство та миряни Львівської митрополії здійснять прощу до відпустового місця у селі Страдч, в якому 26 червня 1941 року мученицькою смертю загинули о. Микола Конрад і дяк Володимир Прийма.
Вони були закатовані радянськими енкаведистами, коли йшли сповідати хвору жінку.
«Вже сьомий рік поспіль проводиться святкування Дня мирянина. 2012 рік в УГКЦ оголошено Роком мирянина. Дяк В. Прийма, єдиний серед мирян, був визнаний блаженним, тому він є їх покровителем. У цей день, 26 червня, Львівський архієпископ і митрополит Ігор Возняк проведе службу», – розповів Михайло Прийдун, голова комісії у справах мирян Львівської Архиєпархії УГКЦ.
За словами капелана ЛМР о. Павла Дроздяка, унікальною прощу робить те, що миряни зможуть вшанувати мощі блаженного мученика Володимира Прийми, який служив дяком до 1941 року у храмі Успіння Пресвятої Богородиці.
Як зауважив парох храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Страдч Іван Колтун,
мощі Володимира Прийми, які були ексгумовані минулого року, будуть вмонтовані у керамічний саркофаг і люди зможуть діткнутися до них.
«Святіший отець Іван Павло ІІ, під час свого візиту в Україну, проголосив дяка Володимира Прийму блаженним мучеником Христової Церкви. Блаженний Володимир Прийма вважається покровителем мирян, адже з мільйонів мучеників мирян багатостраждальної України він один проголошений блаженним і є уособленням усіх тих невинно вбитих за Христа, – зазначив Іван Колтун. Про це інформує християнський портал КІРІОС посилаючись на IA ZIK
До події запрошені Львівська, Стрийська, Самбірсько-Дрогобицька та Сокальсько-Жовківська єпархії. Очікують понад 4 тис. людей.
Програма
9.00 – Зустріч прочан в с. Ямельня та піша хода у «Бірок», де загинули блаженні о. Микола Конрад і дяк Володимир Прийма.
9.30 – Молебень біля могили блаженних мучеників, екскурс в історію.
10.00 – Піша хода від могили до площі біля «Страдецької гори» (3 км).
11.00 – Архієрейська Божественна літургія (по завершенні – присяга «відречення від алкоголю»).
13.00 – Похід до церкви і поклоніння мощам блаженного В. Прийми.
15.00 – Хресна дорога.
17.00 – Похід у печери.
18.00 – Від’їзд учасників.
Довідка.
Отець-доктор Микола Конрад народився 16 травня 1876 р. в с. Струсові. Щиро тішився, коли проголосили у 1918 р УНР. З цієї нагоди організував «Велике Свято Української Народної Республіки». У 1919 р. отець разом з іншими священиками був арештований і перебував у таборі «Стшалково» до 1920 р. Після звільнення залишився без місця праці, а згодом учив у гімназіях Бережан і Тернополя.
Будучи скромним катехитом, о. М. Конрад видав сміливу працю-критику на твір І. Франка «Повість про сотворення Світа», у якому Каменяр заперечував Божу причетність до світобудови. Отець своєю критикою переміг відомого письменника, а стаття викликала реакцію проти побутуючих тоді серед інтелігенції, особливо серед молоді, впливів матеріалізму та атеїстичних течій. О. М. Конрад співредагував «Подільський голос», писав статті і рецензії до «Ниви», «Мети», «Богословія».
У 1929 р. о. Микола Конрад покликаний був як викладач суспільних наук до Богословської Академії. Отець видав низку праць, найголовніші з яких: «Націоналізм і католицизм», «Молодіжна ментальність», «Католицизм», «Основні напрями новітньої соціології», «Лібералізм» та ін.
Волею Божою зійшлися у відповідний час життєві шляхи о.Конрада і дяка В.Прийми, який єдиний серед мирян визнаний блаженним. Він народився 17 червня 1906 р. у Страдчі, закінчив дяківську бурсу, служив дяком і диригентом у церкві. То була скромна, чесна людина, батько чотирьох дітей.
Свідки зазначають, що у четвер, 26 червня 1941 року, дяк Володимир Прийма і отець- доктор Микола Конрад пішли зі Святими Тайнами сповідати хвору жінку. По дорозі до дому, коли вони поверталися, їх наздогнали солдати НКВС. Священика і дяка схопили та, лаючись, повели до лісу, який називається Бірок. Ризикуючи власним життям, Володимир Прийма залишився з отцем Миколою Конрадом. Обох їх замордували.