На перше засідання Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, який відбувається у Львові (Брюховичах), прибули високі гості з різних країн, щоб побажати членам Синоду плідної праці та запевнити у своїй молитві.
Зокрема, Архиєпископ Клаудіо Гуджеротті, Апостольський нунцій в Україні, передав Синоду благословення Папи Франциска та відзначив, що єпископи УГКЦ зібралися в непростий момент життя для України. «Ми, – сказав Архиєпископ Клаудіо, – особливо переживаємо за те явище, яке розповсюджується: війна продовжується, труднощі тривають, а молодь виїжджає, тому що не бачить майбутнього. Але без молоді немає майбутнього і для нас. Я прошу вас, в усіх обов'язках, які характеризують цей ваш Синод, мати на увазі таке питання. Це наше конкретне обговорення, цей наш конкретний вибір: чим вони можуть допомогти українській молоді, аби залишитися? І що ще можемо зробити, щоб дати надію нашій молоді? Якщо ми не представимо конкретних знаків надії, також і в соціальному середовищі, то хто це зробить? І Бог, і люди спитають звіт за наші занедбання, як рівно ж будуть нам вдячні за відвагу, якою Святий Дух нас надихає».
Владика Димитрій (Рудюк), Митрополит Львівський і Сокальський Української Православної Церкви Київського Патріархату, відзначив важливість цьогорічної теми Синоду «Літургійне та молитовне життя УГКЦ». «Ми працюємо в межах Галичини. Наші відносини є досить тісними в межах трьох митрополій УГКЦ і єпархій УПЦ (КП). Через літургійне і молитовне життя ми найбільше відчуваємо самоідентичність самої Церкви. Євхаристія і молитовне життя Церкви – це є тіло Христове, яке ми завжди бачимо на престолі. Перед нами справді стоїть дуже багато проблем внутрішнього і зовнішнього порядку…» – зазначив Митрополит.
Він поділився досвідом, який свого часу УПЦ КП перебрала від УГКЦ на початку 90-х років. «Як сказав Блаженніший Святослав, ми всі є наслідниками Володимирового Хрещення Руси-України. І ось на початку 90-х років виникла потреба поширювати українську мову в парафіях. І ми вибрали традицію перекладів літургійних текстів Української Греко-Католицької Церкви», – розповів владика Димитрій.
Представник УПЦ КП побажав членам Синоду Божої благодаті Духа Святого і сили Його, «аби прийняти правильні рішення на Синоді, які якоюсь мірою будуть прочитані і перебрані для продовження традиції східного обряду літургійного і молитовного в Українській Православній Церкві Київського Патріархату».
Владика Едвард Кава, Єпископ-помічник Львівської архидієцезії Римо-Католицької Церкви, зачитав слова привітання Архиєпископа Мечислава Мокшицького. «Нехай ваші роздуми над молитвою та Літургією Церкви допоможуть усім тим, хто прямує дорогою земного життя до вічності в Небесному Царстві. Допоможуть краще зрозуміти, а також молитовно і благоговійно звершувати й брати участь у літургійних богослужіннях Церкви», – написав Митрополит Мечислав членам Синоду УГКЦ.
Представник Іспанської Єпископської Конференції отець Андреас Мартінес Естебан, вікарій Архиєпископа Мадрида для східних католиків, подякував за запрошення відвідати Синод, оскільки таким чином зможе більше дізнатися про духовне багатство УГКЦ. На його думку, тема цьогорічного Синоду має дуже важливе значення, адже Божественна Літургія є в центрі християнського життя вірних.
Говорячи про проблеми, які переживає Католицька Церква в Іспанії, о. Андреас відзначив, що вірні в Іспанії мають такі ж труднощі, як і в інших країнах Західної Європи. «Передусім, це секуляризація суспільства. Іспанія впродовж багатьох років була дуже релігійною країною, де Католицька Церква мала важливу роль у культурі, вихованні, а також у суспільному житті. Проте сьогодні Церква втратила цей вплив. І сьогодні публічна думка говорить про Церкву як про ворога прогресу і ворога свободи», – сказав представник Єпископської Конференції Іспанії.
«Друге – релятивізм, – продовжив священик з Іспанії. – Ми сьогодні перебуваємо перед релятивізмом. Ми сьогодні живемо в часі, який у майбутньому називатимуть «епохою після правди». Передусім наслідком цього є втрата відчуття трансцендентальності всього буття. Третє – матеріалізм. Багато українських вірних, які живуть поза своєю країною, поїхали в пошуках кращого життя для себе та своїх рідних. Натомість у західному суспільстві вони знайшли матеріальний спосіб життя, де гроші стали для них ще більше важливими. Багато людей саме через роботу не відвідують богослужіння».
Проте, на його думку, є значно глибші проблеми. «В українських церквах, які я відвідав за останні місяці, я бачив храми, повні родин. І це нам має допомогти роздумати над важливістю виховання і прикладу, які батьки мають дати своїм дітям», – вважає він.
«Українські родини можуть бути для нас, католиків Іспанії, які втратили своє християнське коріння, і живуть так, наче Бога немає, новими євангелізаторами для нової євангелізації. А це завдяки прикладу віри, любові й прикладу молитви під час Божественної Літургії», – наголосив о. Андреас.
На Синод прибув і владика Булос Матар, Архиєпископ Бейрута Маронітської Католицької Церкви, який розповів про свою Церкву, її літургійне життя і побажав членам Синоду Божого благословення:
Ми, мароніти і наш народ, любимо Українську Церкву, адже ми є подібними. Ви є Східна Церква візантійської традиції, а ми є Східна Церква сирійської традиції. Чисельність наших вірних майже збігається. Наша історія зробила нас Церквою – мостом між Сходом і Заходом. Ви також є такою Церквою-мученицею.
Про це сказав владика Булос Матар, Архиєпископ Бейрута, представник Маронітської Католицької Церкви, під час першого засідання цьогорічного Синоду Єпископів УГКЦ на тему: «Літургійне і молитовне життя УГКЦ».
Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, представляючи гостя, зазначив, що нещодавно Маронітська Католицька Церква мала відвагу звершити літургійну реформу. Це Церква сирійської традиції, яка через глибоке знання Літургії та наявність добрих спеціалістів змогла оживити Службу Божу і таким чином серйозно вплинула на інші Церкви сирійської традиції. «Я просив Блаженнішого Бешара Бутроса Раї, Патріарха Маронітської Східної Католицької Церкви, про те, аби він прислав нам свого представника, який міг би розказати, як сьогодні живе ця Церква, та поділитися досвідом їхнього літургійного життя», − сказав Предстоятель УГКЦ.
Як розповів Архиєпископ Булос, Маронітська Церква почала діяти офіційно в VII столітті: «Святий Мирон, наш покровитель, жив у IV столітті і був святим монахом. Багато монастирів постали з його ініціативи, тому його послідовників почали називати маронітами. Вони були католиками і ніколи не розривали свого сопричастя із Римом. За цю вірність ми дорого заплатили». Перші єпископи-мароніти постали в 681 році. «Коли ми утвердилися в Лівані, то він став центром нашої Церкви», − сказав владика Булос.
За його словами, існує різниця між свободою сумління і свободою культу: «Якщо ви маєте свободу сумління, ви можете змінити свою релігію. У моїй країні кожен може змінити релігію, бо в нас існує свобода сумління. Це результат великих жертв нашої Церкви впродовж тисячі років. Я щороку охрещую 25-30 мусульман, які стають християнами, і їх ніхто за це не переслідує. Неділя в нас – вільний день від праці. Наш президент є маронітом. Наша Церква є важливою, бо створює культуру свободи і культуру діалогу між мусульманами і християнами. Крім цього, ми стараємося в ісламських країнах сприяти добрим відносинам». Аби була єдність між маронітськими єпископами, які розкидані по світу, у Церкві вживають одні й ті ж переклади, літургійні тексти, аби «молитва була спільною».
Після виголошеного гостем слова, Блаженніший Святослав розповів йому, що в УГКЦ глибоко почитають ліванського святого Шарбеля. «Зокрема, у соборі Святого Юра, де ми вчора молилися, зберігаються його мощі. Ми маємо унікальний приклад співпраці: Маронітський Архиєпископ Кіпру відкрив двері свого храму українським емігрантам. І владика Йосиф (Мілян), голова Пасторально-міграційного відділу, їздив на Кіпр і відвідував там наших людей, де тепер існує наша громада. Наші брати-мароніти на Кіпрі приймають у свої храми наших вірних», − сказав Глава УГКЦ.
Він наголосив, що єпископи Маронітської Церкви присутні в різних країнах, у різних єпископських конференціях і між ними та єпископами УГКЦ існують добрі стосунки. «Ліван – дуже цікава країна, бо більшість населення – мусульмани, поділені на дві релігійні групи – сунітів і шиїтів, де існує рівновага. За конституцією країни, президентом повинен бути християнин, тобто мароніт. Але в останні кілька років не було президента в Лівані і саме Маронітська Церква відігравала важливу роль узбереженні миру, спокою й конституційного ладу», − додав Предстоятель Церкви.
За його словами, в Лівані є наші вірні, які потребують душпастирської опіки: «Наші владики Кен (Новаківський) і Борис (Ґудзяк) нещодавно відвідували Ліван і зустрічалися там з нашими людьми, які заявили нам, що потребують душпастирської опіки. Ваш Патріарх запросив мене відвідати Ліван. Гадаю, такий візит вдячності до вашої Церкви повинен відбутися. Сьогодні східні католики мають віднайти свою місію. Ми маємо що сказати всій Католицькій Церкві і повинні це робити разом».
Наприкінці Блаженніший Святослав зауважив, що в Лівані існує п’ять католицьких університетів. «Ми повинні вибудувати тісну співпрацю між УКУ і богословськими школами Лівану. Одна наша сестра редемптористка вчиться на доктораті в Лівані і вона поки що одна особа, яку наша Церква відіслала на студії туди. Такий обмін студентами, спільні богословські конференції, спільні пошуки літургійного оновлення між нашими Церквами будуть корисними», − підкреслив Глава УГКЦ.
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Департамент інформації УГКЦ.