Український народ і ввесь цивілізований світ досі очікують на достеменне вивчення і розвінчання міфів про геноцид українців у 1932-33 роках ХХ ст. Про це завив Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) у Нью-Йорку, де перебуває з душпатриським візитом.

Блаженніший Святослав наголосив, що події 1932-33 років є ще досить маловідомими. На його думку, ще не всі в Україні мають відвагу говорити про них правду. Часто ці події замовчуються з ідеологічних чи навіть опортуністичних причин.

Він відзначає великим позитивом те, що сьогодні принаймні ніхто не може заперечити того, що Україна – житниця Європи, пережила не один голод. «Це лихо з різних причин пронеслося по землях України в 1921-23, 1932-33 та 1945-46 роках. Однак найбільш жахливим і штучно викликаним голодом, якого, на щастя, ніколи не зазнали інші народи колишнього Радянського Союзу, був великий голод 1932-33 років. Навіть сьогодні нам є досить важко назвати точну цифру жертв цього злочину. Найостанніші дослідження кажуть що за один рік померло щонайменше чотири мільйони людей», – наголошує Блаженніший Святослав. 

Глава УГКЦ нагадав, що цей штучний голод, викликаний в один із найбільш врожайних років на українських чорноземах, був ретельно спланований урядом Радянського Союзу. На думку предстоятеля Церкви, це було випробовування «найдешевшої в світі зброї масового знищення», пише сайт УГКЦ. 

Він нагадує, посилаючись на документи, що ця акція геноциду українського народу, була здійснена в три етапи: перший – відокремити українську етнічну територію від решти території Союзу та створити військову, ідеологічну та інформаційну її ізоляцію. Другий – насильно вилучити в кілька етапів усі без виключення продукти харчування, які мало населення і які цього року дала земля. Третій – залиши повільно вмирати мільйони людей у страшних муках голоду без можливості надати їм допомогу чи дозволити шукати харчування в інших місцях.

Блаженніший Святослав посилаючись на досвід очевидців, вважає, що голод ще гірший за концтабори. «Повільно вмирати з голоду є настільки жахливим, що одна жінка, яка пережила цей голод у дитинстві, а потім була в’язнем Аушвіцу, порівнюючи ці дві тортури стверджувала, що голод є чимось набагато страшнішим від концентраційного табору, бо навіть у Аушвіці давали щось їсти. Усі ті, що дивом вижили в часі Голодомору одноголосно стверджують, що голод є чимось страшнішим навіть за війну, оскільки на війні хтось усе-таки може врятуватися, а від такого штучного спасіння практично не було», – каже Глава Церкви.

Подібно як трагічні події геноциду євреїв (Шоах) та вірмен, недавні події геноциду в Руанді, український Голодомор декому хотілося скрити та приховати на незнаних сторінках історії, однак цей біль, який пережив український народ, зачепив такі глибокі підвалини всього людства, що його рани вийшли далеко на межі лише однієї нації.

Блаженніший Святослав дотримується думки, що голод не лише нищить тіло, а й «глибоко ранить людську душу, зароджує в ній страх, що паралізує волю для спротиву тій ідеології, яка забирає свободу, і цей страх передається із покоління в покоління. Ці рани можна зцілити лише за допомогою пам’яті». Ось чому, на його переконання, пам’ятати про ці події є важливим не лише для того, аби зцілити рани минулого, але також, щоб запобігти тому, аби подібні злочини не повторилися у майбутньому.

Сам тому, як вважає він, сьогоднішній акт пам’яті українського Голодомору є такий важливий не лише для українців в Сполучених Штатах та в Україні, але і для всіх людей доброї волі світу: «Пам’ятаючи українську трагедію штучного голоду ми насамперед хочемо зцілити нашу пам’ять, загоїти рани, котрі у нас ще досі болять і кровоточать». ч

Водночас Блаженніший Святослав наголосив, що пам’ятаючи про український геноцид, «ми не шукаємо собі ворогів, на котрих би хотіли вилити наш біль і з ними поквитатися. Ми є християнським народом. До цієї пам’яті нас кличе наше християнське сумління, яке цією пам’яттю хоче проголосити усьому світу правду про ці події і саме правдою про них попередити і запобігти новим злочином проти людства будь-якої ідеології: чи то комуністичної, чи то ідеології гендеру і секуляризму, чи якої б там не було», – завершив Глава Церкви.

Панахида за жертв Голодомору 1932-1933 років відбулася у суботу, 19 листопада, о 13.30 у Катедральному соборі Святого Патрика. У богослужінні брали участь Архиєпископ Стефан (Сорока), Митрополит Філадедьфійський, Владика Павло (Хомницький), Єпарх Стемфордський, Владика Василь (Лостен), єпископ-емерит Стемфордської єпархії, Архиєпископ Антоній та Владика Даниїл, єпископи УПЦ в Америці, численне духовенство Української Греко-Католицької та Православної Церков. Вшанувати пам’ять жертв Голодомору та помолитися разом з Блаженнішим Святославом прибули понад дві тисячі вірних.