Побачив світ дванадцятий випуск щорічного часопису з еклезіології і церковного права «Метрон».
Центральною темою цьогорічного видання є український богослов Михайла Петровича та його напрацювання в галузі богослов’я.
Сьогодні Михайло Петрович живе та працює в США. Ще до виїзду за кордон йому вдалось чимало зробити в галузі богослов’я. Він заснував бібліотеку та Інститут богословської термінології в Українському католицькому університеті, був завідувачем Кафедри богослов’я в УКУ, а згодом й Кафедри літургійного богослов’я.
Михайло Петрович також координував український переклад і богословську редакцію Катехизму Католицької Церкви. Зараз науковець працює над богословською монографією про роль мирян у Божественній Літургії.
Як зазначає Михайло Петрович, справжній богослов повинен бути наділений такими рисами як, молитовний дух, відкритість на запитання і смиренність. «Богослов’я – це не теоретичні міркування, а пошук відповідей на найбільш практичні питання нашого життя: про те, як нам жити із Богом, ближніми і самими собою», – вважає він. Відтак перші кроки в пізнанні Бога потрібно починати робити не із вивчення теоретичних постулатів, а із молитовного перебування із Богом. «Пізнавати богослов’я – це і пізнавати те, як молитися і щоразу в молитві пізнавати Бога, ближнього та себе самого. Це й пізнання того, як жити із ближніми і молитовно відчувати, що ми є членами одного Тіла Христового», – пояснює він. Щоб пізнати себе, потрібно стати «відкритою книжкою перед Богом». На думку Михайла Петровича, Святе Письмо і літургійна молитва становлять собою інтенсивну глибоку і вимогливу школу пізнання особи Отця, особи Сина, особи Святого Духа – Пресвятої Богородиці.
«Загляньмо в Книги Октоїха - як там є багато прослави і благання, святкування і покаяння, перебування в сопричасті зі Святою Трійцею, Богородицею, ангелами, скільки там є сліз під хрестом і радості від зустрічі із воскреслими! У богослужінні Церкви діти найглибше відкриваються перед своїм Отцем, а Отець – перед ними», – зазначає богослов.
Без прагнення Бога – немає молитви. Відповідно, без вміння відчувати Бога, ближнього і себе – неможливо правильно сформулювати богословські відповіді. «Молитва є пустослів’ям без прагнення Бога, так само й без глибокого усвідомлення життєвих питань в богослов’ї, науковець буде подібним до того, хто надіється на ефективність молитви лише повторюванням її слів, без застанови про їхнє значення», – навчає науковець.
Майстерність богослова є великим даром і святим його обов’язком стосовно своєї церковної спільноти: «Богослов покликаний відчути і формулювати автентичні питання свого серця і своєї церковної спільноти. А також шукати відповіді на ці питання у скарбниці церковної традиції і в глибині свого серця». Не менш важливою для богослова є його смиренність, яка полягає у виразному усвідомленні своїх дарів від Бога, а також розуміння того, що «наші дари розквітають із дарами інших». «Наші дари взаємодіють із дарами ближніх, створюючи велику різнобарвну мозаїку Божої мудрості. Христос не спасає нас окремо, а в спільноті. Християнська покірність спонукає нас розуміти потреби спільноти. Молитва християнина, який не відчуває потреби своєї спільноти, є нездоровою. Таким же є і його богослов’я», – пояснює він.
За словами редактора видання о. Михайла Димида, саме покірність є реальністю, в якій живе богослов. «Нам потрібно виходити до людей, щоби їм допомагати краще пізнавати Бога, аби їхня віра мала інтелектуальне забарвлення», – каже священик.У журналі також містяться статі провідних богословів УКУ, які розкривають питання богословської термінології, літургіки, помісності, тлумачення вчення Отців Церкви, Євхаристійного богослов’я, а також кілька рецензій на богословські книги.
Християнський портал КІРІОС за матеріалами редакції "Метрон".