СВЯТО МАТЕРІ

(Сцена прикрашена за зразком сільської хати. З різних сторін сходяться читці:)

1 чит. “Яке найкраще слово в світі?” –

Раз мудрий хтось питав людей.

“Здоров’я”, – відповів так хворий.

“Ні! Молодість!” – сказав старий.

 

2 чит. “Найкраще – хліб!” – жебрак говорить

“Побіда”, – відповів стрілець.

“Найкраще – воля!” – рік невільник.

“Ні, правда!” – обставав мудрець.

 

МАМ співає: Аж тут з куточка обізвався

Сирітка, ще малий хлопчак:

“Найкраще в світі слово “Мама!”

І всі сказали: “Мама! Так”.

 

1. Пісня: “Чотири матері”

!-ий ведучий: Дорогі односельчани, як співалося в цій пісні, радість сьогоднішнього свята розділяють чотири мами, які має кожна християнська душа.

2-ий ведучий: Тож перші слова нашої подяки до Небесної Матері – Марії Богородиці.

 

2. Пісня: “З нами літо чи весна”

Діти читають вірші:

Я ще малий, та добре розумію,

Що в світі неможливо без добра.

Отож в Тобі я маю всю надію,

Моя небесна квітко запашна.

*  *  *

Маріє, наша зірко найясніша,

Ти ласки повна, мила і свята.

До Тебе кличу я твоя дитина,

Допоможи, о Мамо дорога.

*   *   *

Марію я буду любити,

Марія для нас є усе,

Марії я буду служити,

Марія – ім’я пресвяте.

 

3. Пісня: “О Маріє, Мати Божа”

1-ий ведучий: В одній легенді розповідається, як Ісуса Христа запитали, що є найбільшим Божим шедевром або творивом, то Він, звівши догори очі, відповів: “Це серце! Це перш за все серце матері, переповнене любов’ю до всіх”.

2-ий ведучий: Серце Пресвятої Богородиці опікується нами, своїми дітьми. Вона є завжди біля нас, з нами, для нас.

1-ий ведучий: Відблиском Небесної Неньки-Богородиці для нас є наша земна мати.

2-ий ведучий: Вона була нашою першою вчителькою і дорадницею. Вона першою навичла нас любити ближніх.

Любов нашої мами, її опіка і жертва ніколи не маліють, тільки завжди скріпляються.

1-ий ведучий: Як багато в твому серці, дорога матусю, від серця Богородиці! Які дуже схожі ви між собою!

 

Мамі присвячую

Я позбираю зорі з неба

Для тебе, мамо, в каятті,

О люба, сліз уже не треба –

Було їх досить у житті.

 

Давно безпечно й величаво

Не снив я на твоїх руках.

А дні й літа збігають жваво,

І світиш ти мені в думках.

 

Любові, віри нас навчала

Журлива, добра, як свята.

В твоїх піснях, як у хоралах,

Моя душа у вись злітала

До стіп розп’ятого Христа.

 

В твоїх очах – моя надія,

А ніжність, ніби два крила.

Я все здолаю, все зумію,

Щоб ти щасливою була.

 

Я засвічуся серед ночі

Вікном одним серед села,

Розвидню темінь, як захочеш…

Щоб ти щасливою була…

 

Зберу нектар з найкращих квітів,

Як та турботлива бджола,

Щоб медом губи обігріти,

Щоб ти щасливою була.

 

З небес зорину вечорову

Спущу до ніжного чола,

Щоб ти мені всміхнулась знову,

Щоб ти щасливою була.

 

Нехай вас не понівечить розлука,

Не роз’їдає зайве каяття.

Життя – хоч нелегке, а сильна штука.

Життя – це вічно: матір і дитя!

1-ий ведучий: Так, найдорожчі для мами – діти. Невеличкий вияв їхньої уваги і любові приносить велику радість неньці.

2-ий ведучий: Отож, дорогі матері та бабусі прийміть від нас ці квіти в знак великої подяки за всі турботи, недоспані ночі та безмежну любов.

(під супровід мелодії діти дарують усім присутнім матерям та бабусям квіти)

2-ий ведучий: А зараз нашу святкову програму продовжують найменші учасники з своїми піснями та привітаннями.

1-ий ведучий: На краю села, вже у самому лісі була невеличка хатина лісника, в якій жила мама, та її двоє дітей. Їхній батько помер, і жінка сама виховувала дітей. Та одного разу… , але, зрештою, подивіться самі.

Сценка 2

Найдороща в світі людина.

 

Картина І

(Кімната будинку. Сидить хлопець, який недбало читає книжку. Збоку сидить дівчина, також читає).

 

Тарас:        (кидаючи книжку) Ненавиджу книжки! І хто придумав те навчання?!

Марійка:    (подаючи книжку) Тарасе, ну чому ти ніяк не можеш зосередитись, щоб почитати?

Тарас:        (знову кидає книжку) Ненавиджу!

Мама:        (здалеку) Діти! Тарасику, Марійка, вже пізно, ідіть спати, бо завтра раненько до школи.

Марійка: Добре мамо, ми вже йдем.

Тарас: Я не хочу спати, я вже великий щоб так рано лягати!

Мама:        (вийшовши на сцену) Ти завжди мені перечиш сину. Ніколи не допоможеш мені. Та й в науці добряче відстаєш. А я Тарасику хочу для тебе тільки добра. Ох якби був живий ваш тато, щоб він сказав? (починає плакати).

Марійка: Не треба мамо. (обнімає маму, обоє помалу виходять)

Тарас: А я не збираюся бути в майбутньому великим ученим… щоб зробити якесь відкриття. Для цього є інші. А я читати-писати вмію, рахувати теж – проживу якось, навіть якби прийшлось самому – без вас, мамо, та ваших настанов.

(Витягує з-за себе рогатку і починає майструвати. Через деякий час засинає. Під час сну підхаодять до нього два нечистих).

І до ІІ Ну він і молодець. Завжди говорить точно тільки те, що ми йому підказуємо на вухо.

ІІ Так, так, вде скоро він буде підкорятися нам і нашим наказам.

 

(Тарас прокидається)

Тарас: Ой що це? Хто ви такі?!

І Ми твої друзі. Хочемо завжди так зробити, щоб тобі було добре Тарасику.

ІІ Так, так, добре. Це ми тобі порадили, щоб ти не слухав мами.

І Ти вже великий і сам знаєш що робити, якщо хочеш можеш навіть попробувати закурити (подає цигарки).

ІІ В твому віці вже багато хто палить цигарки і це приємно…

Тарас:        (спочатку бере…вагається, потім кидає на землю). Ні! Моя мама каже, що це погано і шкодить здоров’ю.

І Твоя мама не знає. А  ти ж не хочеш бути маминим синком.

 

Тарас: Ні. Забирайтеся геть, ой мамо! (з протилежної сторони сцени виходить ангел та відганяє нечистих). Дякую тобі. А ти хто є?

Ангел: Кожна людина має свого ангела Хоронителя. Я є якраз твоїм, Тарасе, і завжди охороняю тебе від злого.

Тарас: Але я є поганий і ніколи не молюся до тебе.

Ангел: Ти забуваєш, що за тебе щодня і навіть щогодини молиться твоя мама, яка тебе дуже любить.

Тарас: Моя мама… я її так ображаю… я вже цього ніколи не буду робити.

Ангел: Мусиш її перепросити за це.

Тарас: Так, обов’язково,… Придумав, завтра є її свято, тому я піду зараз вночі у ліс та принесу їй гарний букет квітів.

Ангел: Якщо ти твердо вирішив і не боїшся, то я буду оберігати тебе, Тарасе.

(Виходять. До кімнати заходить мама).

Мама: Тарасе, ти вже спиш? Ой де він…?! І куртки не має, а кругом нашої хати ліс…

Марійка: (вбігає) Мамо, що сталось, а де Тарас?

Мама: Не знаю. Він напевне образивсь дуже і сам пішов кудись у ліс… Я йду його шукати.

Марійка: Я з вами.

Мама: Добре, ходім, обом не так страшно буде. (виходять)

Картина ІІ

(Події відбуваються в лісі. Темно, того ж характеру музика. Виходить Тарас дуже обережно. За ним ангел, який побачивши нечистих відганяє їх. На галявині сидить хлопець з букетом квітів.)

Тарас: Страшно тут. (побачивши хлопця) А ти що тут робиш? Також за квітами для своєї мами на свято?

Юнак: Ні, я не маю мами, я сирота. А квіти, я так, сам собі назбирав.

Тарас: Дивно, а я думав ти також свою маму образив і хочеш її перепросити.

Юнак: О ні! Якби я мав маму, я їй ніколи-ніколи не зробив нічого поганого. Я б її любив понад усе на світі. Завжди б її слухав у всьому, але якби я мав маму… Я її не маю. (плаче).

Тарас: Ну чого ти? Знаєш моя мама часто мені казала, що кожен з нас має ще одну маму, яка нас також дуже любить. Є завжди біля нас, та нам допомагає.

Юнак: Правда! А де вона? Як вона називається? Як виглядає?

Тарас: Вона називається Марія і є Божою Матірю. Ось я маю її образок (показує) бачиш?

Юнак: Так, яка вона гарна, але… вона вже когось має на руках. Чи захоче вона мене?

Тарас: Захоче! Бо вона є Матірю усіх на землі.

Юнак: Я знаю де вона є! У церкві! Я бачив! Я йду туди, щоб привітати її зі святом. Занесу їй квітів, але половину букету я даю тобі для твоєї мами. Привітай її.

Тарас: Дякую.

Юнак: (виходячи) Я маю маму, яке щастя!

Тарас: Ну от і добре, я вже маю квіти. Тепер і мені треба повертатися додому.

(З протилежної сторони сцени виходить мама з Марійкою.)

Мама:        (Побачивши) Тарасе, синку, от ти де!

Тарас: Мамо, дорогенька, пробачте мені за всі прикрості. Я вже більше ніколи-ніколи не буду, бо зрозумів хто є найдорожчою в світі людиною, яку потрібно шанувати і любити… Ці квіти я приніс для вас ненько.

Мама: Дякую, але найкращим дарунком для мене є ви Тарасику і Марійко. Чи ви слухняні чи ні, та я завжди буду вас любити.

Марійка: Я так і знала, що все скінчиться добре, бо по дорозі ми молилися вервичку до Божої Матері.

Тарас: Так, це її заслуга і нашої мами.

(всі учасники виходять на сцену і кланяються глядачам)

 

2-ий ведучий: А тепер для всіх на втіху

Прозвучить хвилинка сміху.

 

Гуморески

Йшов автобус на Полтаву   По білету і по праву Кожен зручно в крісло сів. Проти ночі на Полтаву Курс узяв автобус “Львів”   І висловлює бабуся Водію тривогу-страх: – Я Лубни проспать боюся, Розбуди мене в Лубнах!   Не забудь лише синочку! – Добре, добре!– той прорік. Сіла бабка у куточку І схилилася набік.   Та водій аж за Лубнами Спохвативсь, що винуват. Розвернув машину з нами І везе стару назад! Чортихається, не в дусі, Хоч із власної вини! Врешті став – і до бабусі: – Вигружайтеся! Лубни!   А бабуся із куточка: – Їдь, синок!– Рукою мах.– То казала мені дочка: «З’їж таблетку у Лубнах!»

Мрія про море   У Мартина жінка гарна, Ще й молодша вдвічі. Раз вона йому сказала, Дивлячись у вічі І поклавши кучеряву На плече голівку: – Купи мені Мартиночку, На курорт путівку.– Мартин губу закопилив І сказав суворо: – Та ти ж знаєш, що відпустка У мене не скоро! Такі речі, їй же прово, Аж слухати чудно. Тобі ж буде там без мене І скучно, і нудно! – А я, – каже йому жінка – Щоб нудьгу розвіять, Буду сидіть біля моря І про тебе мріять.– Мартин її приголубив: – Ах ти ж моя зоре! Сиди краще біля мене І думай про море.

 

 

Смішинки

ПІДКАЗАВ

Хлопчику, де мешкає дядько Петро? – питається чоловік у хлопчика, який бігає у дворі.

Той веде незнайомця на десятий поверх, показує на двері:

Дядько Петро живе ось тут. Але зараз його немає вдома, бо він сидить у дворі на лаві.

 

ДО ТЕЛЕФОНУ

П’ятирічний хлопчик підійшов до телефону:

Так, слухаю.

Поклич тата або маму!

Їх вдома немає.

То, може, ще хтось є?

Так, моя сестра.

Поклич її будь-ласка!

Невдовзі хлопчик знову бере трубку.

Вона дуже важка. Я не можу витягнути її з коляски.

 

ДРАБИНА

Михайлик прибіг до матері й каже:

Мамо, я перекинув драбину.

Драбину? Швидше скажи про це татові!

Тато вже знає. Він висить на люстрі.

 

ЗНАЙОМСТВО З ПРИРОДОЮ

Міський хлопчик вперше побував на фермі у своїх сільських родичів. Гуляючи довкола будинку, він побачив у траві кілька пляшок з-під молока і, захекавшись прибіг до батьків:

– Тато! Мамо! Я тільки що знайшов у траві гніздо корови!

 

2-ий ведучий: Як вічне є сонце, як вічне є небо, так вічною буде мама і любов до неї. Уклін вам, дорогі неньки.

1-ий ведучий: Ваша присутність буде вічною в нашому житті, а добрий приклад впевнено вестиме невідомими стежинами нашого життя. За вас, улюблені матері, – наша повсякчасна молитва та подяка Господеві.

 

Пісня “Дякую Богові за все”.

 

(Всі учасники виходять на сцену)