Завжди в будь-якої сучасної людини є плани – на день, на тиждень, на життя. Ми плануємо свої вихідні, свій вечір чи обід, своє майбутнє. І напевне не оригінальним буде для нас запитання: А чи плануєте Ви дитину? І не оригінальними будуть відповіді. Люди звикли самі планувати своє життя. Вони самі можуть контролювати народження дітей, свої вчинки, контролювати інших людей. Кожен покладається сам на себе. І часто серед цієї суєти забуваємо, що «останнє слово», найважливіше слово завжди каже Господь.

Я належу до таких от сучасних людей. Розумію, що на все є воля Божа, але все рівно планую, постійно якось самі думки складаються у плани. Думаю це не є погано. Але деколи забувається за цими планами, що усім керує Бог і Він знає те, що буде краще для нас, що Господь любить кожного і поганого не зробить для своїх дітей.

Повернусь до планів. Бо дуже хочу поділитись з Вами своїми роздумами. Хотіла їх написати вже давно, планувала вже два тижні назад, але пишу сьогодні – значить і в цьому є так, як хоче Бог.

Тільки недавно вийшла заміж. За добру, щиру і люблячу людину. А головне, що для мене дуже важливо, віруючого хлопця. Планували маленьке скромне весілля, де тільки рідні і близькі люди – получилось величезне торжество, яке влаштували батьки. Але це було чудово. Не планували їхати відпочивати після весілля – але зовсім випадково в нас був прекрасний «медовий місяць». Якщо згадати, то в житті далеко не все або навіть майже нічого не стається так, як я сама собі запланувала.

Отже, так помаленько дійшла до того, про що хотіла написати. Від самого початку подружнього життя ми з чоловіком вирішили посвятити нашу сім’ю Богові і жити християнським життям. Це стосувалося також і народження дитини. Живемо ми зараз у великому місті, знімаємо квартиру, зі своїх власних речей в ній маємо хіба що пральну машину і комп'ютер. Після переїзду сюди я відразу ж знайшла роботу, мій чоловік працює на хорошій роботі. І починається планування, як напевне і в кожної молодої сім’ї – ось за кілька років заробимо грошей, купимо собі квартиру, машину, все необхідне, а тоді подумаємо про народження дитини.

І тут…

Я людина, яка все прораховує, яка здавалося б думає на 10 кроків вперед, допустилась помилки або просто недорахувала. Це був шок. Напевне найбільший щодо тих планів, які мені не збувались. В один прекрасний день (для мене він тоді був напруженим) ми дізнались, що я вагітна. Забула про все на світі. Тільки одні думки роїлись в голові – як? Я ж цього зовсім не планувала?! Яка дитинка?! Ми ж тільки одружились! Ми не готові! В нас немає нічого! Що робити???

Заспокоїлась в обіймах чоловіка, який своєю мужністю та мудрістю допоміг мені подумати виважено, який нагадав мені найважливіше – на все є Божа воля!

Через кілька хвилин ми вже безмежно любили наше малюсіньке малятко.

Я забула. Забула про Того, Хто є головним у плануванні всього. Я зовсім забула про Бога в той момент. Який має відповіді на всі ці запитання та фрази.

«Я ж цього зовсім не планувала?! Яка дитинка?!» Так, ми не планували дитинки, я хотіла кар’єри, хотіла заробляти гроші, зрештою я не хотіла відповідальності, але те, що в мені зараз нове життя і те, що я відчуваю неможливо описати і порівняти ні з чим. Всі мої думки тільки про дитятко. На мені зараз велика відповідальність – виносити та народити дитинку, нашу кровинку, частинку мене і мого люблячого чоловіка, нашу маленьку копію. Дитинку, зачату в любові. Хоч зовсім несподівано, але в любові.

«Ми ж тільки одружились!» і це цілком нормально. Одружені люди створюють сім’ю, чоловік і жінка єднаються у любові для того, щоб з їхньою допомогою Господь створив нову людину. Це так природньо і важливо.

«Ми не готові! В нас немає нічого!» Цікаво, чи за кілька років, коли б в нас вже була квартиру, машина і все інше, чи не захотіли б ми ще чогось? В житті з матеріальних речей завжди чогось не вистачатиме. В нас є головне – любов. В нас є надія на Бога, і впевненість в тому, що Він нам допоможе і не покине. А головне ми маємо – одне одного і дитятко.

«Що робити???» Довіритись Богу, радіти життю, берегти себе, їсти багато вітамінів і просто бути щасливою.

Плануємо не ми - планує Господь.

Скільки є подружніх пар, які взагалі не можуть мати дітей?! Скільки жінок втратили дитятко?! Я хочу в цих своїх роздумах попросити – моліться до Бога, довіряйте Йому, любіть Його. Моліться до Господа за заступництвом Пресвятої Діви Марії та св. Йосипа.

А скільки подружніх пар, які з дня на день, чи з року в рік відкладають зачаття дитини? Не бійтеся. Якщо дитинка зачалась – то це сталось найбільше диво у вашій сім’ї та й, напевне, на всій землі. Це - неймовірне щастя! Дякуйте і моліться.

Багато подружніх пар запобігають зачаттю дитини нехристиянськими методами. Скільки жінок вбивають ненароджених дітей? І за них треба молитись. Просити у доброго Бога правдивого навернення та прощення.

Господь знає, що є кращим для кожного.

Ввечері цього прекрасного дня на Службі Божій щиро дякувала Богу. Святе Причастя я вже приймала не сама. Нас - двоє.

Джерело: catholic-media.org