Кожна людина, яка живе на землі, від народження розвивається і досягає зрілого стану, коли починає розуміти, ким вона хоче бути за професією, родом занять. Спочатку людина навчається, згодом планує піти кудись на роботу, хоче одружитися, мати дітей та багато чого іншого... Вона собі складає план на ціле своє життя. Але якщо в житті людини починається, скажімо, прогресувати будь-яка хвороба, особливо важка й довготривала, людина, здебільшого, забуває про всі свої плани, які вона складала, і хоче тільки одного - одужання, зцілення і надалі бути здоровою.

Маючи кровотечу, жінка і євангельської оповіді, яка нездужала 12 років, з великою відвагою, вірою і надією доторкнулася до Ісуса і одразу стала здоровою. Коли ж у нашому житті приходить серйозна хвороба, ми, переважно. впадаємо у відчай, не розуміючи - чому так є. Але уявіть собі на хвилинку, що нам прийдеться нездужати ті ж 12 чи навіть більше років, то, напевно, нас охопив би великий страх і відчай.

Хвороба для людини має лікувальний характер. Часто, коли ми є хворими, звертаємося по допомогу до Бога. Звичайно. є і такі, які ще більше нарікають на Бога та на ближніх. Такі люди, крім того, що нічим не допомагають собі, але ще більше гріхів зтягують на себе.

Під час різного роду хвороб, нам потрібно приймати їх і жертвувати їх за щось. Це - перший спосіб собі допомогти. Бог використовує цей час для нашого очищення. Хворий усвідомлює свій стан, терпить і бажає одужати, виздоровіти. Коли ми приймаємо це терпіння і не нарікаємо, то маємо заслугу. Часто ми молимося до Бога і просимо Його допомоги, і тоді, як Бог нас оздоровлює, допускаючи хвороби, людина, буває, починає відмовлятися від допомоги Бога, не  погоджується з нею і у такий спосіб, відкидає, можливо, останній шанс спастися.

Нам потрібно пам'ятати і любити Бога, бо Він ніколи не бажає людині зла, через те, що є самим Добром. Переживати хворобу допоможе Бог, Який чекає на нашу згоду і цілковиту довіру.

Автор: Ігор Посоленик