"Я ніколи не переймаюся тлумами, а лише однією людиною. Якби я дивилася на тлуми, то ніколи не почала бМати Тереза своєї справи." Так говорила Мати Тереза. Її слова як джерело Євангелія - чисте й кришталеве. Про себе вона казала: те, що я роблю, - це тільки "краплина води в океані бідності". Але ця краплина води має величезну силу - вона змінює океан.


Як же вона мусила страждати, відчуваючи себе тільки краплиною, коли в її грудях билося серце величезне, як світ! Страждала до такої міри, що її, маленьку жінку, наділену неймовірною волею, жінку, яка палала, мов вогонь, любов'ю до жебраків, приречених помирати на вулицях, часом брала така втома! "Є хвилини, - бідкалася вона, - коли я відчуваю себе порожнім начинням, предметом без вмісту. В такі хвилини я почуваюся такою самотньою, такою бідною!" Це траплялося нечасто й тривало недовго. Як вірна наречена Христа, вона променіла радістю, хоч була цілковито занурена в найбільшу біду. Ця радість била з її єства, як потужне джерело.

Перший урок - радість

Тому перший урок, що його залишила нам ця велика свята, - це урок радості. Чи можна бути справжнім християнином без радості Христа, якої "ніхто… від вас не відбере" (Йн 16, 22)? Що на це казала Мати Тереза? "Радість - це молитва. Вона - і сила, і любов. Вона - рибальський невід, яким ловлять душі. Серце, яке палає любов'ю, - радісне серце." Вона порівнювала глибоку радість з компасом, який вказує напрямок життю: "Треба їй віддатися, навіть якщо ми йдемо дорогою, встеленою перешкодами".
Компас і невід. Євангеліє - це компас християнського життя. Євангеліє, а не якась філософська теорія чи політична ідеологія. Християнин з компасом-Євангелієм не може не закидати невід, щоб спіймати душі для Ісуса. Христос кличе всіх нас бути рибалками людей, а радість використовувати як "наживку". Понурий християнин ніколи нікого не наверне. 



Другий урок - правда

Другий урок апостолки з Калькутти, - це правда. Відважно говорити правду, інколи всупереч усім. Наприкінці минулого століття країни, назвімо їх розвиненими, запровадили у своїй "культурі смерті", за висловом Папи Івана Павла ІІ, цілу низку табу, навмисного замовчування. Вбивання ненароджених дітей - одне з табу, безперечно, найсильніше. Мати Тереза не вагалася його порушувати. Зробила це, зокрема, під час Національного молитовного сніданку в США, де була почесним гостем. Перед президентом США, конгресменами та представниками еліти країни вона висловила прямо, що таке переривання вагітності: це не зручна, позбавлена ризику операція, а вбивство невинної істоти у лоні власної матері.
"Убивають мільйони дітей, які мають народитися. А ми нічого не кажемо… ніхто не говорить про мільйони малих істот, зачатих, котрі мають таке саме життя, як ви і я, життя Боже. А ми нічого не кажемо… Розвинуті країни - це найбідніші країни. Вони бояться дітей, бояться дитини, яка має народитися, тому ця дитина мусить померти. Бо вони не хочуть годувати ще одну дитину, не хочуть виховати ще одну дитину, тому дитина мусить померти…"
Сказати правду перед усіма і проти всіх. Якщо учні Христа, Божого Сина, вже не насмілюються проповідувати й поширювати правду, то хто ж це зробить? Матері Терезі треба подякувати за відважне виконання обов'язку милосердя, яким є проповідування правди.

Третій урок - активна любов

Третій, найбільший урок Матері Терези, - це урок активної любові. Любові не тільки на словах, не тільки зітканої з добрих намірів… Активна любов - це слово Христа перетворене на золото милосердя. Мати Тереза піднялася на вершини, яких мало хто досяг. "Коли я торкаюся сморідного людського тіла, - казала вона, - знаю, що торкаюся Тіла Христа, яким я приймаю Його у Святому Причасті під виглядом хліба. Звідси я беру силу й відвагу. Напевно, я б цього не робила, якби не була переконана, що, опікуючись прокаженим людським тілом, я опікуюся Ісусом".
Отак вона дійшла до серця Євангелія, до безцінного ядра Доброї Новини Ісуса Христа, до життєвого центру таємниці Бога-Людини. Нехай вогонь любові Матері Терези пропече до кості наше мляве тіло. Нехай пече доти, доки наша любов не перетвориться на справжнє милосердя. "Щоб любов була справжня, вона мусить завдавати біль… Пам'ятайте, що ми повинні любити бідних аж до болі", - говорила свята з Калькутти.
Господь поклав на нас обов'язок ділитися дібрами з убогими, нещасними, жебраками... Якщо ми цього не робимо, то чи ми вправі ходити до храму і приймати Тіло Христа?
Якою мірою слід ділитися? Десятиною, десятою частиною наших прибутків, хоч які б вони були. Це тільки мінімум… Церква повинна як молотом бити в серця вірних оцією дуже старою біблійною традицією десятини. І не забуваймо, що коли ми даємо, то Господь повертає нам у стократ більше. У своїх об'явленнях стигматичка Катерина Еммеріх бачила, як батьки Пресвятої Діви Марії, люди, які жили в достатку, щороку ділили свою отару на три частини: одну віддавали до Храму, другу - бідним, а третю залишали собі. Їхні дібра від цього не зменшувалися.
Тепер, коли Мати Тереза втішається вічною радістю Господа, вона може заступатися за нас і просити, щоб Святий Дух давав нам силу по-справжньому жити її трьома уроками. Нехай ніхто не сумнівається, що незабаром ми звертатимемося до неї як до святої, котра зуміла тут, на землі, променіти Божою святістю. Її слова, її справи є для нас променистою книгою: "Одного дня я підняла чоловіка, який лежав у стічній канаві. Я бачила, що його кінець уже близько. Коли я обійняла його, він усміхнувся і сказав: "Я все життя жив на вулиці як тварина, але помру як ангел - у любові й турботі". Я поблагословила його, запевнивши, що тепер він споглядатиме Бога цілу вічність".
Коли вона відійшла до Дому Отця, мільйони людей відчули себе сиротами. Вона благала всіх нас: "Нехай кожен, хто до вас приходить, залишає вас кращий і щасливіший!"

 

 

Rene Lejeune

Джерело: univer-sity.com