Чи можна жити в світі і не грішити? 


Хіба теперішнє суспільство не примушує нас грішити? Хіба сьогодні не мусимо робити багато речей, заборонених Богом? Хіба можна вчитися і не робити шпаргалки, коли всі їх роблять; коли навчання перевищує мої можливості? Хіба можна сьогодні здобути освіту, отримати червоний диплом, не даючи хабарів? Хіба можна святкувати і веселитися, не п’яніючи? Хіба можна йти на весілля, бути тверезим і не впасти у гріхи проти чистоти? Хіба можна бути вірним нареченій, потім моїй дружині, навіть в думках, ціле життя? Хіба можна сьогодні бути справжнім християнином і мати друзів?

Проте Ісус Христос сказав "будьте досконалі, як Отець мій Небесний досконалий". І слова Христа не виходять з моди. Вони і далі є новиною сьогодні, як і тоді, майже 2000 років тому. Слова не втрачають актуальності, тому що Христос є ”той самий - вчора, сьогодні, і на віки той самий”, а Його слова є словами “життя вічного”. Що таке гріх? Це - свобідний переступ Божого закону.

"Немає темнішої темноти ані речі настільки чорної, як душа у смертельному грісі. Нічого не йде їй на користь, і звідси випливає, що всі добрі діла, які вона зможе робити – у стані смертельного гріха - не мають ніякого плоду, щоб досягти славу. Я знаю одну про одну людину, якій Господь хотів показати, якою душа залишається після смертельного гріха. І та людина каже, що якби інші зрозуміли, нікому б не було можливо грішити, і що б вони тікали з небезпечних місць навіть як би прийшлося пережити найбільші труднощі. О душі! Як може бути, що розуміючи це, ви не стараєтесь очищати кристал вашої душі від такої смоли? Дивіться, що якщо закінчиться ваше життя, більше світла вам не побачити! Хай Бог своїм милосердям береже нас від такої жахливої біди" (Св. Тереза Авільська: “Внутрішній замок”).

Але якщо спокуси мене перевершують? Знову шукаймо відповіді у Святому Письмі. Св. Павло навчає "Вас ще не спостигла спокуса понад людську силу. Бог вірний Він не допустить, щоб вас спокушувало над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести" (1Кор. 10, 13).

Все розраховано. Він знав, що всі ці перешкоди будуть, але все одно нас покликав до святості. Тоді що нам потрібно для того, щоб досягти святості? Що потрібно, щоб не грішити? Це саме запитання задав Ісусові один юнак: "Учителю благий, що маю чинити, щоб мати життя вічне?" (Тобто, щоб стати святим). Відповідь Ісуса дуже чітка і конкретна: "Як хочеш увійти в життя, додержуй заповіді". Якщо ми не хочемо грішити маємо додержувати заповіді. Але хіба це можливо? Хіба можна жити в чистоті, жити чесно, жити в цьому світі і не перейматися його думкою?

Проте Божі заповіді не є запрошенням. Бог нас не запрошує до їх виконання. Він нам наказує їх виконувати! І якщо Він наказує, це тому, що є можливо. Саме тому бути святим є легко, дуже легко. Вистачить виконувати Божі заповіді. А якщо будемо слухати проповіді, читати й розважати над Святим Письмом, виконувати Божі заповіді, приймати Святі Тайни, якщо будемо просити в Бога витривалості – будемо святими! І це - героїчно? Та я не знаю чи героїчно, бо є дуже легко, тільки треба виконувати 10 Божих заповідей і уникати нагод до гріха.

А як щодо світу, який нас не розуміє? Перейматися тим "що скажуть", є найганебнішим і найпідлішим з усього того, на що може звертати увагу християнин і, тим самим, дуже кривдить Бога. Коли хтось, для того, щоб часом не викликати відразу у кількох черв’яків, які живуть у смертельному грісі, соромиться показатися учнем Христа. Коли Ісус дуже ясно нам каже: “Кожний, отже, хто визнає Мене перед людьми, того і Я визнаю перед Моїм Отцем Небесним. Хто ж Мене зречеться перед людьми, того й Я зречусь перед Отцем Моїм Небесним” (Ів.10;32). Тому християнин, який насправді хоче стати святим, а є бути байдужим до того, що каже світ. Навіть якби світ верещав, навіть якщо з нас кепкують або зневажають, нам має бути байдуже і все одно. Тому ми повинні знайти чітку позицію в житті і йти вперед з непохитною рішучістю, з незламною волею, із сильною енергією, незважаючи на те, що світ говорить.

"Переслідували Мене, переслідуватимуть і вас" (Ів. 15,18-20), – але продовжує Христос, – "Та не бійтесь, Я бо подолав світ" (Ів. 16,33). То ж чи можливо тоді здійснити цей ідеал Ісуса Христа? Певно що так, хоча багатьом може виглядати неможливо. Перемога не залежить від нас, а від Бога. Потрібно робити те, що можна, а Бог зробить решта. Як казала свята Жанна д’Арк: “Люди боротимуться, а Бог дасть перемогу”.

Що ж для цього потрібно робити?

- перш за все, ніколи не казати “нас мало”, бо це не по-християнськи, тому що Ісус Христос казав: "Де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них" (Мт. 18, 20).

- ніколи не казати "Немає що робити". Це мова егоїстів і слабких. Є багато роботи, багато починань і старань. Найлегше вмити руки і казати "Моя хата - скраю, я нічого не знаю".

- ніколи не казати: "Нас переможуть". Нам не належить вдавати пророків, а працювати. Крім цього, такі слова є великою брехнею, бо існує надприродньо єдина поразка – це гріх. Ісуса Христа розіп'яли і це також виглядало великою поразкою, але насправді була це найбільша в історії людства Перемога.

- ніколи не казати: "Не знаю, з чого почати". Тому що є дуже зрозуміло з чого, а точніше з кого потрібно починати – з себе і з власного освячення.

Один священик - Альберто Уртадо, якого Папа Іван Павло ІІ проголосив блаженним казав: “Переможеш? Так. Певно. Не сумнівайся. Тріумф – Христовий. Останнє Слово буде Його. Коли? Як? Залишай себе в Його руках з незламною вірою. Ти виконуй місію, яку тобі довірено. Твоя маленька місія, та, яку тільки ти зможеш виконувати у створеному всесвіті. Якщо ти її не ви-конаєш, вона залишиться не викона-ною. Твоя місія! Місія щедрості. Зроби все добро, яке зможеш. Не шкодуй жертв. Віддай себе повністю. Не залишай для себе нічого. Нічого не проси. Навіть не проси, побачити на цьому світі перемогу твого ідеалу. Сьогодні часи недобрі. Але будуть кращі, якщо кожен з нас виконає свій обов'язок. Ми – час і Христос з нами!

Часи, в яких ми живемо, – важкі часи, але тим краще. У важкі часи народились найславніші люди історії. Важкі часи спричинили героїзм людей з принципів, з власною ініціативою. Сьогодні теж потрібно цих людей. Людей, які не підуть туди, куди віє вітер, тобто людей без власної особис-тості. Потрібно людей твердих у вірі, які знають куди прямують, які можуть йти проти вітру і проти течії невтомно шукати свою мету. Сьогодні більш як ніколи потрібно людей з великими ідеалами, людей, переконаних в тому, що хочуть досягнути “нев'янучого вінця слави” (І Пт. 5,4).

Хочемо закінчити словами Святого Івана: “Звертаюся до вас, юнаки, бо ви сильні, і ви перемогли лукавого” (І Ів. 2, 14). І ми також кажемо: “Молоде, ти сильна, перемога - Твоя!”

Згромадження Воплоченого Слова. Джерело: ednistmolodi.blox.ua