У нашому житті трапляються різного роду випадки, як приємні, так і не дуже. І не завжди нам вдається знайти правильний вихід із ситуацій. Особливо коли відбувається суперечка і нам важко зрозуміти ближнього. Ми забуваємо або несвідомі того, що ближнього нам так важко збагнути, як і йому нас. Людина не в силі пізнати таємниці серця іншої людини, це може тільки Бог. Тому ми, не маючи таких можливостей можемо робити щось інше, а саме - прощати.
Легко говорити, але на ділі все відбувається по іншому. Образу простити не так просто. Іноді люди кажуть, що залежить від того, яка образа і хто образив, а тоді вже можна подумати про прощення. Але Христос простив усім тим, які Його видали на смерть, мучили, катували, знущались та розп'яли. І Він не дивився, яка образа і хто Його образив, а все простив. І ми також зобов'язані простити іншим, бо Бог простив нам. Прощаючи іншим, отримаємо прощення своїх власних гріхів "Простіть, і вам проститься..." (Лук. 6:37, 28). Як каже народне прислів'я: "Що посієш, те й пожнеш". Не будемо сіяти, не будемо і жати, не покажемо милосердя ближнім, тоді Бог відверне від нас своє милосердя. Якщо наше серце повне ненависті до ближнього, то як Бог може влити у нас свою любов...
Теперішній світ переповнений ненавистю, не помножуймо її ще більше. Бо помстою нічого не доб'ємося у житті. Зранивши когось, в першу чергу ранимо себе. Простимо ми - буде прощено нам. Кожна людина створена для любові, і ми маємо бачити у інших Христа, який дав нам великий дар прощення. Вчімось прощати, робити крок на зустріч один одному. Прощаючи, ділімось прощенням, ми християни, а християнство - релігія любові та прощення. Дякуймо Богові за дар прощення та просімо , щоб Його безмежна любов та доброта торкнулась наших сердець та сердець тих, хто найбільше цього потребує. Прощаймо тим, що нас ненавидять, щоб перемогти їх любов'ю...
бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ