Маленький хлопчик, гуляючи з батьками по лісу, побачив чистий струмок. Він напився свіжої води, а потім - заради забави - взяв в руки гілочку і почав мутити воду в струмку. Дно струмка було піщаним, і тому на поверхню відразу піднявся пісок, опале листя і різне сміття. Колись прозора вода стала непридатна для пиття. Малюкові швидко перестало подобатися вглядатися в брудну воду потічка. Він кинув туди гілочку і побіг до мами.

А десь високо в горах інший хлопчик так само бавився з гірським струмочком. Він теж хотів помутити воду гілочкою. Але дно струмка було кам'янистим, і він зламав гілочку і побіг далі, нічого не добившись. Потік був чистий, як і раніше.

Подібно цьому, деякі люди зовні здаються добрими і чуйними, як чистий струмок. Але спробуй хоч ненавмисно образити таку людину і побачиш, як з дна душі спливуть зарозумілість, дріб'язковість, гординя і старі образи, подібно твані і сміттю в струмку лісовому. Коли ж людина постійно повчаться в Слові Божому і про святе думає, то поступово приклад смирення Христового загартовує доброчесну людину смиренням і великим терпінням, об які, як тростинки об камінь, ламаються всяка людська злість і ворожість.