На одному острові, де здавна мешкали виселені жебраки, злодії, бунтарі та вбивці, у місцевому храмі служив і подвизався дивний священник, ім'я якого було Йоан.
 Він був настільки милосердним, що міг зняти із себе останні чоботи і віддати на вулиці комусь нужденному, а сам повернутись додому босим. Багато молився, постив, перебував у дусі глибокого покаяння. Невдовзі Божа благодать оселилась у серці цього священника так, що сторонні люди не могли називати його інакше, аніж «світлосяйний отченько». Чутка про те, що отець може творити чудеса, дуже швидко облетіла всю країну, тому і не дивно, що незабаром до нього звідусіль за допомогою по- тягнулися нещасні люди з найрізноманітнішими проблемами.
 Одного разу до отця Йоана навідались чоловік та жінка. Вони були такі сумні, що аж тяжко було на них дивитись. Напевно, сталось щось дуже страшне...
 - Чого хочете?, - спитав отець Йоан.
 - Отче, - відповіли ті, ми знаємо, що ти не простий священник. У тебе - велика сила! Поможи! Помолись, щоб сталося чудо!
 Праведний муж на хвильку нахмурив брови, а тоді здивовано спитав:
 - Хто вам сказав таку дурницю, що у мене є якась потуга? Це наклеп і брехня! Я слабенький чоловік - такий, як усі... Але не поспішайте йти геть. Зараз якраз буде починатися літургія, ходімо помолимось разом.

Джерело: "Скажи, Авво. Історії про духовних наставників" (Тарас Рисей)