Такого святця, як отець Сава, що у минулому столітті подвизався на Святій Горі, сьогодні знайти вже не так і легко. Потрапити до цього подвижнити на духовну розмову мріяв би кожен. Як розповідають очевидці, він мав особливий дар від Бога - підбадьорювати тих, хто заплутався у сітях відчаю. Коли ж хтось приходив до нього на сповідь і соромився зізнатись у найпотаємніших гріхах, старець вдавався до одного хитромудрого дієвого прийому. Він втомлено починав промовляти: «Говори без вагань гріхи свої, чадо моє. Я вже дідок, тож можу і задрімати. Але ти на це не зважай, продовжуй.... Христос перебуває ось тутечки і все-все чує. Виговорюй всі гріхи без страху, очисти свою душу, вибіли її подібно до снігу». Коли ж той починав сповідатись, отець Сава втомлено заплющував очі і вдавав, що дрімає. У цій хвилі до його вух один за одним долинали найважчі прогрішення. І аж тоді святий духівник помалу «прокидався». Із усмішкою на устах він бадьоро звертався до каянника: «Постривай-зажди, чадо моє, ти щойно сказав, що вчинив такий-то гріх. Ану повтори чіткіше, бо я щось не розчув! Очисти своє серце остаточно! Звільни свою душу!» Бачачи, що вже нема куди діватися, той набирався мужности і сміливо розповідав про вчинені переступи, цілковито звільняючись від нестерпного тягаря гріха. Господь радів із цього, а диявол вкотре зазнавав нищівної поразки...

Джерело: "Скажи, Авво. Історії про духовних наставників" (Тарас Рисей)