Вдячна пташкаЗима. Усе вкрите снігом: дерева, які ще недавно красувалися  жовтогарячими листочками; поля, на яких колосилася пшениця. Тільки вічнозелені красуні показують зелені голочки з-під снігу. Природа спить. Вона відпочиває.

Дрібний сніг сиплеться з сірого, як туман, неба.

Сад, а в ньому - хатина. Там живе  п'ятирічний хлопчик Микола,  дворічна дівчинка Анастасія, мама Надія і тато Іван.

Маленький Микола дивиться у вікно і з цікавістю тихо запитує:

  - Мамо, а що то за пташка така красива літає у нашому саду?

        - Це синичка,- відповіла, усміхаючись, мама.

        - Вона така красива, - замріяно каже хлопчик. - А що вона робить?

        - Мабуть, шукає їсти.

        - Як зараз важко таким маленьким пташечкам знайти поживу, - спросоння

 каже Анастасія.

Мама усміхнулася, підійшла до Анастасійки й поцілувала її біляві кучері.

        - Доброго ранку, красуне!

        - Мамо, мені шкода ту синичку. Вона така беззахисна!

        - Ми можемо її нагодувати? - запитав Микола.

      - Думаю, так, - відповіла мама.- Але спершу ви застелите ліжечка, почистите зубки, поснідаєте, а тоді подбаємо про пташечок, особливо про нашу синичку.

        - Добре, мамусю,- зраділи дітки...

Через деякий час, виконавши все, що мама сказала, діти одягнулися і пішли надвір годувати синичку.

Непомітно настав вечір. Прийшов тато з роботи і приніс пакет.

        - Як ви думаєте, що в цьому пакеті?

        - Мені цукерки, - сказала Анастасійка, - а  для братика, мабуть, мандаринки.

        - Неправильно, - сказав татусь. - Миколо, а ти як думаєш, що там?

        - Нові іграшки?

        - Не вгадав, - сказав татусь. - Мені зателефонувала мама і розказала, як ви дбаєте про пташенят. Після цього в мене з'явилася ідея: ми разом зробимо годівнички і порозвішуємо в нашому саду. У цьому пакеті- усе необхідне.

        - Тату, дуже гарна ідея! - вигукнули разом діти.

        - А тепер будемо вечеряти, - втрутилася у розмову мама.

Після вечері сім'я разом взялася за виготовлення годівничок.  Наступного ранку всі разом порозвішували їх у саду, а потім щодня  годували не тільки синичку, а й інших небесних птахів. Але тільки синичка щоранку підлітала до вікон дитячої кімнати, немовби дякуючи за смачну їжу.

 

Християнський портал КІРІОС за матеріалами ecoburougccorgua.

ТОП статей читають:

Вхід/Вихід