Одного разу учні прийшли до Мудреця і запитали його: чому погані схильності легко оволодівають людиною, а добрі - важко, і залишаються не міцними в ній.

- Що буде, якщо здорове насіння залишити на сонці, а хворе зарити в землю? - Запитав старець.

- Доброго насіння, що залишено без грунту, загине, а погане насіння проросте, дасть хворий паросток і худий плід, - відповіли учні.

- Так роблять люди: замість того, щоб таємно творити добрі справи і глибоко в душі ростити добрі початки, вони виставляють їх напоказ і тим гублять. А свої недоліки і гріхи, щоб їх не побачили інші, люди ховають глибоко в душі. Там вони ростуть і гублять людини в самому її серці.