Притча: Пекло було вже майже заповнене, однак перед його брамою очікувало ще багато грішників. Дияволу не залишалося жодного іншого виходу, як заблокувати двері. Він вийшов до кандидатів на вхід і промовив до них: «Залишилося тільки одне місце, і, ясна річ, його може зайняти тільки той з вас, хто був найбільшим грішником».

Потім запитав: «Може, серед присутніх є професійний убивця, чи то кілер?»

Не почувши ствердної відповіді, він був змушений розпочати іспит усіх грішників, які стояли в черзі.

Погляд Диявола зупинився на одному з них, якому дотепер якось вдавалося залишатися поза його увагою.

«А ти що скоїв?» – запитав Диявол.

«Нічого. Я - порядний чоловік і опинився тут випадково».

«Це - неможливо. Ти мусив у чомусь провинитися».

«Кажу правду, – заперечував схвильований чоловік, – я завжди старався бути якнайдалі від гріха. Я бачив, як одні кривдили інших, але сам не брав у цьому участи. Бачив дітей, які вмирали з голоду, яких продавали, а найслабших трактували як сміття. Я був свідком того, як люди робили свинства і звинувачували в цьому одне одного. Тільки я був вільний від спокус і не робив нічого. Ніколи».

«Таки ніколи? – недовірливо перепитав Диявол. – Але справді бачив усе це на власні очі?»

«Достеменно так».

«І справді жодного разу нічого не зробив?» – повторив своє запитання Диявол.

«Анічогісінько».

Диявол вдоволено посміхнувся: «Заходь, приятелю! Останнє місце – твоє!»



Один святий, ідучи містом, побачив дівчинку в лахмітті; вона просила милостиню.

«Господи, чому Ти таке допускаєш? Зроби щось, прошу Тебе», – звернувся до Бога святий.

А ввечері в телевізійних новинах він дивився репортажі про те, як люди вбивають одне одного, бачив очі вмираючих дітей, їх виснажені голодом тіла.

І знову заволав до Бога: «Господи, подивися, скільки лиха! Зроби щось!»

Уночі святий почув голос Господа: «Я вже щось зробив: Я створив тебе».



(Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі», видавництво “Свічадо”)